9 жовтня – довільний спомин святого Діонізія Паризького, захисника від головного болю

Апостоли майбутньої Франції дісталися до місцевості Лютеція, яка пізніше стала Парижем, де Діонізій отримав єпископські свячення і став першим пастирем місцевості. Тому його ще називають Діонізієм Лютеційський.

Проповідники зустрілися з опором не тільки ворожо налаштованих мешканців, а й римської влади. У часи гонінь за імператора Валеріана (250–258) Діонізій і його супутники були заарештовані й віддані на тортури, а коли ніхто з них не зрікся Христа, їм стяли голови. Загинули вони на «горі Мучеників», «Mons Martyrum», тобто на Монмартрі.

За переказом, коли святому Діонізію відтяли голову, він узяв її в руки та пройшов кілька кілометрів, а потім упав мертвий. Тут його й поховали, а над могилою у V ст. збудували базиліку Сен-Дені.

З XIV ст., в часи епідемій чуми, розвинувся культ Чотирнадцяти святих помічників, заступництво яких вірні вважали особливо плідним. Це мученики з III–IV ст., серед яких є і святий Діонізій Паризький.

Зображають святого в єпископських шатах зі стятою головою, яку він тримає в руках; атрибути – митра, пасторал, пальмова гілка, книга.

Покровитель Франції, стрільців. Захисник від головних болів і сказу; опікун одержимих.