2 жовтня 1928 року Хосемарія Ескріва заснував «Opus Dei».
Хосемарії Ескріві спало на думку заснувати «Opus Dei» під час роботи над докторською дисертацією. Святість, зрозумів він, не заброньована для священиків, ченців і черниць, і шляхом до неї може бути повсякденне життя людини, її звичайна праця. Духовною особою ставати не обов’язково. Сьогодні така думка не викликає здивування, але в першій половині ХХ століття ще діяла давня політика розмежування духовних осіб і простих вірян. Створення світської католицької спільноти здавалося нелогічним і навіть підозрілим ходом. Тож не дивно, що простому арагонському священикові знадобилося п’ять років, щоб добитися від єпископа дозволу офіційно зареєструвати студентський гурток, а пізніше й університет на його основі.
Організація «Opus Dei» постала у складний час. Представники лівих політичних сил не гребували терором: вірних переслідували, священиків калічили або вбивали, храми спалювали. Серйозним випробуванням для молодої спільноти стала Громадянська війна в Іспанії (1936–1939). Після того як у ній перемогли націоналісти на чолі з генералом Франсіско Франко, організація нарешті отримала змогу розвиватися не просто у світському середовищі, а й за сприяння держави. Через кількадесят років газета «Choisir» напише про «Opus Dei»: «Вони могутні. Мають своїх міністрів в урядах, зокрема диктаторських, мають свою економічну імперію, газети й радіостанції. Їх методи вражають зваженістю й ефективністю».