Домініканське душпастирство в Києві: справа тілесності

Учасники домініканського душпастирства в Інституті релігійних наук святого Томи Аквінського 10 лютого продовжили розмову про те, що таке любов. Цього вечора вони мали нагоду в дружньому колі обговорити питання тілесності. Розмову традиційно розпочав отець Ігор Гнюс ОР.

Ні для кого не буде відкриттям, що людина – тілесна істота. Усі етапи її розвитку, від зачаття й до смерті, пов’язані з тілом. Так говоримо і про воскресіння: Христос воскрес у тілі, і наше воскресіння буде таке саме. Людина ототожнює себе зі своїм тілом, бо воно, як і стать, становить невід’ємну її частину. У зустрічі з іншими особами ми отримуємо певні враження, які базуються на зовнішньому – на тілі. Але чи цього достатньо?

Річ у тім, що слушне сприйняття тілесності вимагає не лише емоційної відповіді, а й розуміння цінності певної особи. Якщо не зважати на цілісну людину, увага до тіла може стати протилежна любові, а егоїстичне використання перешкодить побачити красу та знецінить іншого. Можна сказати, що не буває невідповідності на рівні тіла: який завгодно чоловік пасує будь-якій жінці – і навпаки. Невідповідність трапляється на рівні осіб.

Чоловік і жінка природо тяжіють одне до одного. Але сам собою досвід, який вони отримують у тілесних стосунках, не може бути метою. Хоча тіло й призначене для контакту з іншою особою, перш за все це означає, що воно спрямоване на продовження роду. Мета добра, проте дорога до неї, на жаль, може мати в собі багато егоїстичного. І нехай людина підвладна природним фізичним змінам, викликаним гормональною активністю, вона все-таки може стежити за собою, вивчаючи причини незрозумілих їй поривів, і так контролювати свої почуття й поведінку.

Через тілесність проходить любов-пожадання, але так само необхідні й інші аспекти любові: симпатія, доброта, дружба. У заручинах чоловік і жінка віддають себе у власність одне одному, а в подружжі сексуальний акт навічно це скріплює. Насолода, присутня в цьому акті, – це нагорода від Бога за участь подружжя у Його ділі створення нової людини.

Закоханість і потяг не гріховні й не містять самі в собі морального зла. Людина може працювати над собою та співдіяти з Божою благодаттю, аби не змарнувати цих дарів. Нехай же наше життя буде гідне того покликання, до якого запрошує нас Бог, щоби принести користь людям довкола і славу Тому, Хто нас сотворив.

Юлія Бойко

За темою:
Папа: Сім’я породжує зв’язки, що є протиотрутою від індивідуалізму
Домініканське душпастирство в Києві: дарування себе в любові наречених
Домініканське душпастирство в Києві: тілесність у мистецтві

Ще новини по темі Новини з України

Різдвяний концерт у парафії святого Йоана з Дуклі в Житомирі Парафія св. Йоана з Дуклі в Житомирі щедро обдарована музичними талантами, які рік за роком із глибокою вірою та вдячністю співом прославляють Бога.

Деканальна облаткова зустріч духовенства в Білгороді-Дністровському

Хрещення Господнє в парафії святого Миколая в Кам'янському

Колядування з гуртом «Кана» у Львові

Новини з України Піснею торкнутися серця людини Що може бути чарівніше, ніж прославляти Бога молитвами? Прославляти Його співом. Різдво – це прояв надзвичайно великої Божої любові до людей, а період колядок – найкраща можливість прославляти нашого Спасителя. Цього року хор «Inspiratum» парафії святого Олександра в Києві мав можливість ділитися радістю народження Ісуса з людьми в Україні, Польщі та Німеччині. Для нас співати – це не просто хобі, а можливість дякувати Господові за Його безмірну любов та незліченні дари. Чи торкнулася пісня серця людини, можна сказати по її реакції. Можливо, це буде ніжна усмішка, щирі сльози – або гучні оплески й бажання почути хоча б іще одну колядку. Так із нами трапляється у кожному місті.