Домініканське душпастирство в Києві: розмова про пожадання

Що означає слово «пожадання»? Кароль Войтила у книжці «Любов і відповідальність» розрізняє саме пожадання і любов-пожадання. Перше – це інстинкт, природно закладений як у тваринах, так і в людині. Однак людина, яка через первородний гріх має «тріщину» у своїй природі, схильна до егоїзму. Люди перетворюють одне одного на інструмент, коли просто прагнуть заспокоїти свої потреби, не дивлячись на іншого як на особу. У цьому немає любові й пошани, лише скерованість до своєї мети, свого задоволення. Таке використання може бути не лише фізичне, а й емоційне.

Наш Спаситель каже: «Кожний, хто дивиться на жінку з пожаданням, той вже вчинив перелюб з нею в своїм серці» (Мт 5, 28). Завдяки розуму та волі людина може керувати своїми емоціями й інстинктами, вибирати не власне задоволення, а благо іншої особи. Кароль Войтила пише, що пожадання - це частина любові, її тінь, ніби мотор, який зближує чоловіка і жінку. Але любов має керувати пожаданням. Якщо стається навпаки, то любов деформується.


Ми всі потребуємо інших людей, тепла й уваги. Часто ми прагнемо дотику й ласки, як дитина – обіймів. У стосунках чоловіка й жінки потреба одне одного виявляється на онтологічному рівні. Ми не вирішуємо, коли народжуватись і якої статі. Наділена статтю, людина вже має обмеження, неповноту, яку прагне подолати. У подружніх стосунках реалізується людяність і відновлюється повнота, бо «обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише – одне тіло» (Мк 10, 8) Це прагнення до цілісності, спрямоване на осягнення повноти блага чоловіка й жінки, Кароль Войтила називає любов’ю-пожаданням.

Лише поряд із жінкою чоловік усвідомлює себе чоловіком, а жінка поруч з чоловіком усвідомлює себе жінкою. Тут, звісно, виникло важливе запитання про ченців і черниць: на думку отця Ігоря, у їхньому житті неповнота залишається.

Любов не механічна, вона не базується на штучній домовленості, не укладає угод. Вона природно розвивається у прийнятті іншої людини як Божого створіння, Божого дару. Так само й наші стосунки з Богом. Можна намагатися використовувати Бога для задоволення своїх потреб, ставитися до Нього як до предмета. Але Бог – Особа, з Якою ми покликані будувати стосунки. Шукати Його не для свого задоволення, а заради Нього Самого.

Юлія Бойко

По темі:
Домініканське душпастирство в Києві: симпатія – початок любові
Домініканське душпастирство в Києві: чого шукають чоловіки й жінки?
Папа: Діалог – це шлях, яким чоловік і жінка повинні прямувати разом