Піснею торкнутися серця людини

Про це повідомляє Київсько-Житомирська дієцезія.

Першим нас зустріло містечко Скужец і тамтешні гостинні сестри серцянки. З неймовірним теплом і любов’ю нас приймали не лише сестри, а й люди. Найкращою подякою були їхні обличчя, які випромінювали подив, радість, вдячність за спів і прославу Новонародженого Ісуса. Нас довго не відпускали та гучними оплесками просили ще і ще заспівати кілька колядок. Такий прояв емоцій дозволяє з певністю сказати, що ми змогли торкнутися глибин душі й сердець людей, допомогли їм сильніше полюбити Бога. Також ми співали для маленьких діточок із дитячого садка, який провадять сестри. Нас попереджали, що вони можуть плакати, коли бачать незнайомих людей, але ніхто не заплакав, і ми були здивовані, що такі маленькі янголятка можуть так радіти та уважно слухати.

Дорогою до Гожова Велькопольського наш духовний опікун отець Ян Сафінський, який супроводжує нас у кожному виїзді, зробив надзвичайний сюрприз: ми заїхали до санктуарію Матері Божої Ліхенської, найбільшого в Польщі й одного з найбільших у світі. Ми були вражені розмірами, красою Базиліки та чарівністю образу Матері Божої. І, звісно, не могли не заспівати кілька колядок. Це наша добра традиція – за можливості співати в кожному храмі, де буваємо.

Найбільш насиченими були два дні у місті Вольфсбург у Німеччині. Ми чекали можливості вдруге побувати тут майже три роки, і вона у нас з’явилася. Ми співали на Месах і давали концерти для італійської, німецької й польської спільнот. Знаючи стриманість німців, були вражені, як вони уважно та з великим подивом слухали наш спів, як змінювався вираз їхніх облич, з’являлась посмішка та радість в очах, як було помітно, що їх настрій піднесений, а вогник любові до Бога сильніше палає в серцях. Дякуємо отцю Олександрові й отцю Петрові, які нами опікувалися й організували наше перебування у Вольфсбургу.

Фінальним містом нашого було м. Кохловіце. Ми не знали, у якому храмі будемо співати, але, їдучи містом, побачили гарну старовинну святиню. В усіх виникло бажання заспівати наш останній концерт саме там – і воно збулося. Ми не очікували, що на наш концерт також завітають майже всі актори Театру Франциска з м. Катовіце і що буде нагода з ними заспівати кілька колядок як українською, так і польською мовою. Велич нашого спільного співу вражала, ми так захопилися, що довго не могли розійтися.

Під час кожної поїздки нас приймають дивовижні та добрі люди. Найчастіше вони бачать нас уперше, проте, почувши нас, не хочуть відпускати і з нетерпінням чекають, коли ми завітаємо знову. Більшість людей любить слухати музику, яка надихає, створює відповідні емоції, змушує над чимось замислитись, і ми щиро хочемо, щоб через наш спів-молитву люди більше любили та прославляли Творця, адже це так прекрасно і так просто.

Дякуємо нашій любій сестрі Людмилі Саганівській CSM за те, що вона завжди знаходить таких добрих людей, які нас приймають, за те, що її вірші в поєднанні з неповторною музикою композитора Віталія Казнодія стають піснями, а ці пісні залишаються не тільки в нашому колі, а й долають тисячі кілометрів і лунають у різних куточках світу. Також дякуємо Віталієві Казнодію за те, що він створив наш колектив і дав можливість прославляти Господа чудовими піснями. Дякуємо диригентці Світлані Казнодій за її працю й уміння створити з наших – таких різних, але прекрасних – голосів чудовий спів. Велика подяка нашому отцеві Яну Сафінському та Валерію Фучило за те, що можемо безпечно долати тисячі кілометрів, аби піднімати дух віри й розпалювати вогонь любові. Дякуємо нашому настоятелю отцеві Станіславу Інжиєвському за допомогу, молитву та благословення. Дякуємо всім людям, які нас приймають і допомагають у поїздках, дякуємо за кожну молитву та добрі слова.

Зі вдячністю та безмірною любов’ю до Бога та людей.

Людмила Лєбєдєва