Послання Папи Франциска про вдосконалення процедур беатифікації та канонізації

«Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йн 15, 13).
 
Особливої уваги та вшанування гідні ті християни, які, зі значною відданістю наслідуючи вчинки й учення Господа Ісуса, охоче й вільно пожертвували своїм життям заради інших і аж до смерті були стійкі в цьому намірі.Зрозуміло, що героїчна самопожертва, зумовлена й підтримувана милосердною любов'ю, виражає щире, повне та зразкове наслідування Христа, а тому заслуговує такого самого вшанування, яке спільнота вірних зазвичай віддає тим, хто добровільно прийняв мучеництво крові або героїчно практикував християнські чесноти.Спираючись на сприятливі висновки, висловлені Конгрегацією у справах канонізації святих, яка на пленарному засіданні 27 вересня 2016 року ретельно дослідила, чи заслуговують такі християни на беатифікацію, я встановлюю, що необхідно дотримуватися таких правил:Артикул 1Самопожертва є новою обставиною для беатифікації й канонізації, відмінною від обставин мучеництва та героїчних чеснот.Артикул 2Щоб бути чинною та дієвою обставиною для беатифікації Слуги Божого, самопожертва має відповідати таким критеріям:

1. вільна й добровільна самопожертва та героїчне прийняття propter caritatem (заради милосердя) неминучої смерті, яка настала незабаром;
2. зв'язок між самопожертвою та передчасною смертю;
3. практикування, принаймні звичайне, християнських чеснот до акту самопожертви і надалі аж до смерті;
4. наявність гаданої святості та її ознак, принаймні після смерті;
5. для беатифікації необхідне чудо, яке сталося після смерті Слуги Божого й через його заступництво.

Артикул 3Проведення дієцезіального або єпархіального розслідування та складання відповідного positio (звіту про стан) регулює Апостольська конституція «Divinus perfectionis Magister» («Досконалості Божественного Вчителя») від 25 січня 1983 року, в ААС, т. LXXV (1983, 349–355), а також «Normae servandae in inquisitionibus ab Episcopis facendis in Causis Sanctorum» («Допоміжні норми розслідування єпископами святих справ») від 7 лютого того самого року, в ААС, т. LXXV (1983, 396–403), за винятком указаних нижче пунктів.

Артикул 4

Звіт-positio щодо самопожертви має відповісти на запитання-dubium: «An constet de heroica oblatione vitae usque ad mortem propter caritatem necnon de virtutibus christianis, saltem in gradu ordinario, in casu et ad effectum de quo agitur» («Чи були отримані дані про героїчну самопожертву й смерть заради милосердя, а також про християнські чесноти, практиковані принаймні звичайно, у досліджуваній справі?»).

Артикул 5

У статтях згаданої Апостольської конституції запроваджуються такі зміни:

Артикул 1:

«Дієцезіальні єпископи, єпархи та прирівняні до них правом у межах своєї юрисдикції, чи в силу посади, чи на прохання окремих вірних або чернечих об'єднань і їхніх представників, мають право провадити дослідження життя, чеснот, самопожертви або мучеництва та гаданих святості, самопожертви або мучеництва, ймовірних чудес і, в разі потреби, давності культу Слуги Божого, щодо канонізації якого клопочуться».
 
Артикул 2 п.5:

«Розслідування у зв'язку з імовірними чудесами провадяться окремо від тих, які стосуються чеснот, самопожертви або мучеництва».
 
Артикул 7 п.1:

«досліджувати справи за сприяння і з допомогою зовнішніх співпрацівників та підготувати звіти-positiones щодо чеснот, самопожертви або мучеництва».
 
Артикул 13 п.2:

«Якщо конгрес постановляє, що справа розглядається у відповідності до норм права, вона переходить у відання одного з доповідачів-реляторів; релятор, зі свого боку, за сприяння зовнішніх співпрацівників, готує звіт-positio про чесноти, самопожертву або мучеництво відповідно до правил критичної агіографії».

Артикул 6

У «Normae servandae in inquisitionibus ab Episcopis facendis in Causis Sanctorum» змінюються такі артикули:

Артикул 7:

«Справа може бути нова або давня; новою називається справа, якщо мучеництво, чесноти або самопожертва Слуги Божого можуть бути доведені за допомогою усних свідчень очевидців; давньою ж називається справа, коли докази щодо мучеництва або чеснот можуть бути отримані лише з письмових джерел».
 
Артикул 10 п.1:

«і в нових, і в давніх справах [має бути] біографія Слуги Божого, яка має історичну цінність, якщо така існує, або, в разі її браку, детально впорядкований хронологічний звіт про життя й діяльність Слуги Божого, про його чесноти, самопожертву або мучеництво, гадану святість і ймовірні чудеса, включно з тими фактами, що здаватимуться суперечними справі чи менш сприятливими їй».
 
Артикул 10 п.3:

«тільки у справах нових: список людей, які можуть сприяти з'ясуванню правди через свідчення – за або проти – щодо чеснот, самопожертви або мучеництва Слуги Божого, а також гаданої святості й імовірних чудес».
 
Артикул 15 (а):

«Щойно звіт-relatio буде отриманий, єпископ має передати промоторові правосуддя або іншому експерту все, зібране до цього моменту, аби той міг підготувати відповідні запитання для ретельного дослідження та розкриття правди про життя, чесноти, самопожертву чи мучеництво, про гадані святість, самопожертву або мучеництво Слуги Божого».
 
Артикул 15 (b):

«У давніх справах же питання мають стосуватися лише гаданих святості, самопожертви або мучеництва і, якщо такий був, культу Слуги Божого протягом пізніших часів».
 
Артикул 19:

«У випадку доведення мучеництва, практикування чеснот або самопожертви, а також імовірних чудес Слуги Божого, який належав до якогось інституту богопосвяченого життя, свідки мають бути здебільшого з-поза такого інституту, хіба що це неможливо через особливий спосіб життя Слуги Божого».

Артикул 32:

«Розслідування щодо чудес має бути проведене окремо від розслідування щодо чеснот, самопожертви або мучеництва і відповідати таким нормам».
 
Артикул 36:

«Заборонено у храмі будь-якого роду урочистості чи панегіричні промови (sic!) щодо Слуг Божих, чия святість життя ще перебуває на стадії правового вивчення. Але й за межами храму необхідно утримуватися від дій, які могли б спонукати вірян помилково вважати, що розслідування, проваджене єпископом про життя і чесноти, мучеництво або самопожертву Слуги Божого, означає впевненість у майбутній канонізації такого Слуги Божого».

Усе, ухвалене в цьому Апостольському посланні, виданому за власною ініціативою, наказую виконувати в усіх його частинах, попри будь-що інше, що суперечитиме цьому, навіть згадане окремо. Постановляю, що обнародування відбувається шляхом публікації в газеті «L'Osservatore Romano». Послання набуває чинності в день обнародування, а згодом буде розміщене в ААС.

Дано в Римі, у святого Петра, 11 липня, у п'ятий рік понтифікату.

Франциск, Папа

(Переклад з італійської – КМЦ)