Знайомство луцьких вірян із постаттю слуги Божого отця Людвіка Вродарчика ОМІ

26 травня 2019 року в Луцькому кафедральному соборі вірні мали можливість ближче познайомитися з постаттю слуги Божого отця Людвіка Вродарчика ОМІ (1907–1943), про якого розповів у проповіді отець Марцін Шафорс ОМІ, ректор храму святого Йосифа з Гданська.

Як нагадує Луцька дієцезія, постать отця Людвіка Вродарчика дуже важлива для місцевих вірних. 11 травня 2016 року в Луцькому кафедральному соборі святих Петра і Павла розпочався його беатифікаційний процес на дієцезіальному рівні.

Вірні також мали змогу почути пастирське послання єпископа Віталія Скомаровського із заохоченням про молитву за заступництвом отця Людвіка Вродарчика ОМІ.

Ми вдячні Богові за незламного свідка віри, який був вірний Богові аж до кінця, прийнявши мученицьку смерть. Протягом майже трьох років триває дієцезіальна фаза беатифікаційного процесу, яка полягає у збиранні всіх матеріалів, які допоможуть визнати героїчність життя отця Людвіка Вродарчика ОМІ… Святий Йоан Павло ІІ в апостольському листі "Tertio Millennio Adveniente" писав: "Церква першого тисячоліття народилася в крові мучеників… У другому тисячолітті Церква знову стала Церквою мучеників. Переслідували віруючих – священиків, монахів та монахинь, а також простих людей у різних частинах світу… У нашу епоху мученики повернулися". Переважно це незнані мученики, немов "невідомі солдати" великої Божої справи. Якщо це можливо, свідчення їхнього життя не повинні бути забуті в Церкві. Треба, щоб локальні спільноти збирали необхідну документацію та зберегли свідчення.

Про мученицьку смерть отця Людвіка Вродарчика ми маємо багато свідчень, та бракує нам важливого елементу – свідчення знаків. Не достатньо лише переконання про його мученицьку смерть, доведеного в процесі проголошення святості життя, але мусить бути переконання, що через його заступництво Бог уділяє особливих благодатей. Тому ми, вірні Луцької дієцезії, на теренах якої він виконував своє пастирське служіння та пролив кров за віру, маємо унікальну можливість прикликати заступництво Слуги Божого отця Людвіка Вродарчика ОМІ з вірою, що за його заступництвом будемо вислухані.

Заохочую усіх вірних і людей доброї волі сміливо звертатися в молитвах у різних потребах до Всемогутнього Бога за заступництвом отця Людвіка Вродарчика. Ідеться не тільки про зцілення від хвороб чи недуг: передусім довіряймо наші щоденні справи в родинному, парафіяльному та суспільному житті. Маючи таких свідків живої віри, просімо Бога і довіряймо наші щоденні справи, як великі так і малі, за його заступництвом.

Отець Людвік Вродарчик народився 25 серпня 1907 року в Радзьонкові у Верхній Сілезії (Польща), у релігійній, багатодітній родині. Його батько, шахтар на шахті «Йоханка», мав також сільське господарство. У чотирнадцять років Людвік залишив батьківський дім і вступив до Нижчої духовної семінарії Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Кротошині. Перші чернечі обіти він склав 15 серпня 1927 року, а потім розпочав навчання у Вищій духовній семінарії в Обрі. 10 червня 1933 року був висвячений на пресвітера. Після свячень розпочав служіння в селі Кодня над Бугом, де став вікарієм парафії, економом монастиря й учителем релігії у місцевій школі.

У серпні 1936 року отцю Людвікові було доручене пастирське служіння й піклування про матеріальні справи монастиря в селі Марковіце. Наприкінці серпня 1939 року його скерували на східні терени тодішньої Польщі як адміністратора новоутвореної парафії в селі Окопи біля Рокитного на Волині, у Луцькій дієцезії, куди він прибув напередодні Другої світової війни.

Отця Людвіка називають мучеником за примирення на Волині, адже в ті надзвичайно складні часи напруги в українсько-польських відносинах на тлі ворожнечі й ненависті він робив усе, щоб уникнути пролиття крові, намагався допомагати, зокрема своїми медичними знаннями, усім стражденним, незалежно від їхньої національності чи віровизнання. До нього приходили українці й поляки, католики й православні. Коли усі намовляли його втекти, бо ворожнеча й небезпека зростали, він відповідав, що не може залишити напризволяще Пресвятих Дарів. Коли переслідувачі вдерлися до храму, отець Людвік лежав долілиць хрестом перед вівтарем. Вони зв’язали його і, знущаючись, повели в село Карпилівка, де й закатували до смерті 8 грудня 1943 року.