У Києві відбулися хіротонія й інгрес нового єпископа-ординарія

У Католицькій Церкві призначення єпископа та його безпосередній вступ на кафедру – процес не блискавичний. Ця процедура трохи розтягнута в часі, і католики України ще раз переконалися в цьому протягом майже двох останніх місяців.
Останнього квітневого дня з Ватикану надійшла новина про те, що Папа Франциск призначив новим ординарієм для Київсько-Житомирської дієцезії отця Віталія Кривицького. Дієцезія з полегшенням видихнула – адже столична кафедра була вакантна майже рік. Проте з’ясувалося, що треба почекати ще певний час, бо номінація – це одне, хіротонія (тобто рукоположення) – щось інше, а інгрес – зовсім третє. І що називати номінованого владику треба «єпископ-номінант». І ще багато дрібних деталей, які або натякали, або прямо повідомляли, що номінація – це тільки один із кроків до повного єпископського уряду. Та нарешті Київсько-Житомирська дієцезія дочекалася: сьогодні вона остаточно отримала нового ординарія.
Головним служителем хіротонії єпископа Віталія Кривицького був Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, якому асистували Львівський Митрополит архієпископ Мечислав Мокшицький та ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії єпископ Броніслав Бернацький. В урочистому богослужінні взяли участь римсько-католицькі єпископи: ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Луцької дієцезії єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський, єпископи-помічники Львівські Леон Малий та Едвард Кава, єпископ-помічник Кам’янець-Подільський Радослав Змітрович, єпископ-помічник Харківсько-Запорізький Ян Собіло, а також єпископи-емерити Ян Пурвінський і Мар’ян Бучек. До єпископів України доєдналися католицькі ієрархи з сусідніх країн: єпископ Кишинівський Антон Коша (Молдова), архієпископ Мінсько-Могильовський Тадеуш Кондрусевич і єпископ-помічник Могильовський Олександр Яшевський (Білорусь). Також радість дієцезії розділив представник єпископату Української Греко-Католицької Церкви владика Василій Івасюк, єпарх Коломийсько-Чернівецький. На Службі Божій були присутні також єпископи Православних Церков. Протестантські спільноти представляв Григорій Комендант, президент Біблійного товариства. Від Вірменської Апостольської Церкви був єпископ Маркос Оганесян.
Хіротонія
На початку богослужіння Апостольський адміністратор єпископ Віталій Скомаровський привітав усіх присутніх та нагадав, що урочистість відбувається у дні, коли Церква в Україні згадує візит на ці землі святого Папи Йоана Павла ІІ. Єпископ подякував за участь у богослужінні всім єпископам, а також матері, братові, рідним і близьким єпископа-номінанта. Святу Месу служили за порядком свята Різдва Йоана Хрестителя. Символічно, що читання зі Святого Письма дуже добре відображали характер єпископського служіння – під час цієї меси згадуємо того, хто готує дорогу до Христа.
Церемонія хіротонії розпочалася зі співу гімну «Veni Creator Spiritus» та врочистого входу кандидата. Канцлер курії Київсько-Житомирської дієцезії отець Віталій Безшкурий публічно зачитав папську буллу, якою Святий Престол засвідчив, що номінований єпископ може бути висвячений згідно з вимогами канонічного права. У документі йшлося про те, що Святий Отець Франциск номінує отця Віталія Кривицького на єпископа та підтверджує його права й обов’язки, які походять із місії єпископа.
Проповідь прочитав головний служитель хіротонії архієпископ Клаудіо Ґуджеротті. Він нагадав, що єпископські свічення припали на день Різдва Йоана Предтечі, який був неначе «тінь Ісуса»: його місією було «вказати людям на Ісуса», і саме в цьому полягає одне з найважливіших завдань нового єпископа. Нунцій згадав, що на єпископському шляху можуть чатувати небезпеки, пов’язані з необхідністю повсякчас робити важливі вибори. Проте єпископ має бути розважливий і гідно нести цей тягар – складову своєї влади. Допомогти в цьому може салезіянська духовність нового єпископа, яка вчить розмовляти з людьми «серцем до серця», щиро й відверто. Наприкінці нунцій нагадав, що кожен священик хоче бути для вірних «братом і другом», одначе місія єпископа зумовлює його самотність. Якщо раніше служіння відбувалось у різних сферах, то відтепер отцеві Віталію Кривицькому доведеться «у тиші каплиці та за столом офісу ухвалювати важливі рішення» – і це новий спосіб життя, до якого потрібно звикати. Присутні дуже тепло сприйняли проповідь архієпископа Ґуджеротті та увінчали її аплодисментами.
Одразу після гомілії розпочалися обряди хіротонії. Важлива частина свячень – це передбачене Кодексом канонічного права (кан. 380) проголошення кандидатом визнання віри та присяги на вірність Апостольському Престолу. Головний консекратор у формі діалогу з єпископом-номінантом пересвідчився, що той готовий свідомо, добровільно й самостійно узяти на себе служіння Церкві та зберігати вірність магістеріумові. Саме після цього церемонія набула іншого характеру: якщо досі йшлося про свого роду дослідження намірів, то тепер головний служитель перейшов до впровадження нового єпископа до Колегії.
Спільноту вірних Київсько-Житомирської дієцезії закликали до молитви – і зазвучала літанія до Всіх Святих. У цей момент отець Віталій Кривицький ліг хрестом перед головним вівтарем київського собору. Як запевняють історики, ця святиня, якій уже двісті років, уперше стала місцем єпископських свячень. Урочистість моменту підкреслювали слова літанії: нею вірні найстарішої української дієцезії звернулися до Церкви Небесної, прохаючи молитися й підтримувати нового київського ординарія.
Після літанії розпочалося саме рукоположення. Усі троє служителів поклали руки на голову кандидата, який у позі смирення – навколішки й зі складеними руками – стояв перед ними. Присутні єпископи по черзі підходили до номінанта та повторювали цей жест. Молитву виголосив головний служитель свячень архієпископ Клаудіо Ґуджеротті. Варто звернути увагу на важливу деталь обряду: над головою отця Віталія два диякони тримали Євангеліє, розгорнуте текстом донизу, до майбутнього єпископа. Цей жест – символ Самого Христа, Який поклав руки на голову кандидата. Прозвучали слова: «І нині пролий на цього обраного ту міць, яка від Тебе ісходить, Духа, який головує і керує, котрого Ти дав своєму возлюбленому Синові Ісусу Христу, котрого Він дарував святим Апостолам, які в різних місцях установили Церкву як Твою святиню, для безустанного поклоніння і слави Твого Імені» – і з цієї миті Київсько-Житомирська дієцезія отримала повновладного єпископа-ординарія Віталія Кривицького.
Так завершилася сакраментальна частина обрядів, після якої нового ординарія помазали єлеєм і передали йому знаки апостольської влади: Євангеліє (до речі, те саме, яке було розгорнуте над його головою під час хіротонії), перстень, митру – «вінець святості» – та пасторал, який зберігся від Житомирських єпископів ХІХ століття. Новий ординарій Київсько-Житомирської дієцезії обмінявся з усіма присутніми єпископами поцілунком миру – знаком своєї належності до Колегії єпископів.
Учасники богослужіння змогли стати свідками також цікавого елементу церемонії – так званого омажу (відання знаку вірності), який духовенство принесло на руки нового єпископа-ординарія.
Інгрес
Продовження Літургії й було інгресом, тобто офіційним вступом ординарія у владні повноваження. Знак цього – служіння першої урочистої Святої Меси в кафедральному або конкафедральному храмі дієцезії. Саме тому київська церемонія відрізнялася від нещодавньої львівської, коли хіротонізували єпископа Едварда Каву. Ординарій, висвячений у Києві, з моменту рукоположення став повноважною владою в партикулярній Церкві – і через це єпископ Віталій Кривицький на етапі інгресу очолив Месу як головний служитель.
На закінчення церемонії з вітальним словом виступили Митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький, представники духовенства й чернецтва дієцезії, салезіянські співбрати нового ординарія. Затим єпископ Віталій Кривицький щиро подякував усім причетним до цієї урочистої події. Він зізнався, що нині в цій теплій атмосфері почувається так, наче переживає ще одну Вербну Неділю, і висловив сподівання, що у П’ятницю Страстей ті, хто зараз із ним радіє, теж не покинуть його. Богослужіння завершилося тим, що новий ординарій уділив усім присутнім своє перше єпископське благословення.
Роман Желєзний, Католицький Медіа-Центр
Фото взяте з risu

По темі:
Герб єпископа Віталія Кривицького, ординарія Київсько-Житомирської дієцезії
Біографічна довідка про нового ординарія Київсько-Житомирської дієцезії