У новому номері журналу «Verbum» ідеться про Катехизм Католицької Церкви. Та його версія, яку маємо сьогодні, зовсім молода: їй щойно чверть століття. Олексій Браславець розповідає про те, які були раніші катехизми й до кого спрямовані. Пропонуємо читачам КМЦ фрагмент про Катехизм Пія V, що побачив світ після Тридентського собору.
З доручення Тридентського соборуЗважаючи на поширення Реформації, Тридентський собор (1545–1563) зокрема зосередив увагу на проблемах усвідомленого сприйняття основ католицької віри. Так народилася ідея створити загальноцерковний документ, який містив би синтез доктрини віри й був придатний для використання в повсякденному душпастирстві. У цьому контексті своєрідною точкою відліку й викликом для соборних отців стали Малий і Великий катехизми Мартіна Лютера (1529). Останній навіть увійшов у «Книгу згоди», збірник лютеранських віросповідних текстів, ставши по суті канонізованою частиною догматики. Саме тому отці Тридентського собору поставили питання не так про потребу створення доктринального підручника чи про реакцію на катехитичну діяльність Лютера, як про новий, нормативний тип катехизму. Ідею схвально сприйняли, але реалізовували неквапно, і лише наприкінці собору Папа Пій IV створив спеціальну комісію, керувати роботою якої доручив Карлу Боромео. Завдання комісії полягало в тому, щоби сформувати остаточний корпус текстів нового Катехизму під офіційною назвою «Cathechismus ex decreto Concilii tridentini ad parochos» («Катехизм за декретом Тридентського собору для настоятелів парафій»). Остаточний текст, який випрацювала комісія, затвердив 1566 року вже Пій V. Тому цей документ має кілька назв: Римський катехизм, Тридентський катехизм або ж Катехизм святого Пія V.
Римський катехизм був призначений не безпосередньо для вірних, а для священиків і проповідників, яким слугував нормативним довідником у сфері формації. Його офіційний текст – звернімо увагу, як і версія з ХХ століття – вочевидь, потребував адаптації для простих священиків і вірян. Тож уже через 30 років після оприлюднення Римського катехизму з’явилося його популярне тлумачення (1597), створене під керівництвом єзуїта Роберта Белларміна. Малий катехизм і Катехизм кардинала Белларміна були перекладені на півсотні мов і витримали чотириста видань, залишаючись у вжитку аж до І Ватиканського собору (1869–1870). Наступною адаптацією Римського катехизму став Катехизм святого Пія Х, який вийшов друком 1908 року. Невеличке – близько 50 сторінок – видання підготував кардинал П’єтро Гаспаррі, славетний куріаліст і каноніст, автор першого Кодексу канонічного права, творець і реалізатор концепції Латеранських угод. Особливий склад мислення кардинала Гаспаррі, вочевидь, і зумовив лаконічність і чіткість формулювань у Катехизмі святого Пія Х.
Повний текст статті читайте на сторінці журналу «Verbum».
Цей день в історії Католицької Церкви: створено Священну Лігу для боротьби з Османською імперією 5 березня 1684 року за ініціативою Папи Інокентія XІ (1676–1689) було створено Священну Лігу для боротьби з Османською імперією.
Цей день в історії Католицької Церкви: спалено Джордано Бруно
Цей день в історії Католицької Церкви: створено державу Ватикан
Цей день в історії Католицької Церкви: розпочалося Велике гоніння на християн
Історія Церкви Цей день в історії Католицької Церкви: хрестоносці відбили Лісабон у мусульман 25 жовтня 1147 року учасники Другого хрестового походу відбили в мусульман Лісабон.
Схожі новини
