Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні

Алілуя: слово без слів

Ми зараз у самому розпалі Великоднього періоду: 50-денна неділя, справжній тиждень тижнів, наповнений пасхальною радістю. Є багато способів святкувати Великдень (особливо якщо йдеться про закінчення посту), і сьогодні зосередьмося на одному з них: Церква провіщає Пасху, до всього додаючи «алілуя».
Алілуя – це старе слово, у якому поєднані два єврейські: halĕlû (заклик до прослави) і yah (коротка форма Господнього імені). Цього літургійного слова прослави дуже багато в останній третині книги Псалмів (наприклад, на початку псалма 106), видатної збірки піснеспівів Божого люду. У перекладах Біблії замість нього може бути вжито «хвалімо Господа», проте в Літургії Церква, як і раніше, використовуємо саме це слово, не перекладаючи його.

Чим же це слово особливе? Погляньмо, до чого ми вдаємося, аби замінити його під час Великого Посту. Перед Євангелієм замість «алілуя» співаємо: «Слава Тобі, Христе, Царю вічної слави». Тобто, припиняючи вживати «алілуя» у великопісний період, ми, однак, не відкидаємо сенсу – а просто його перекладаємо. І, немов компенсуючи щось, утрачене в перекладі, додаємо до імені Ісуса проголошення Його вічної слави. Отже, це не сенс, а саме звучання слова «алілуя» сповнене чогось надзвичайного.

«Алілуя» – це чисте й досконале слово. Чисте, бо його вимова якнайближча до простого видиху, відтіненого тільки одним делікатним приголосним звуком. І досконале, бо містить кожен голосний звук. Одразу може виникнути запитання щодо браку «о» – але погляньмо на грецьку книгу Одкровення святого Йоана, який, ідучи за перекладом Септуагінти, пише це слово як allēlouia. Пам’ятаючи, що в івриті слова пишуться без голосних, можна було б трактувати це як свідчення про оригінальну вимову, яка містить кожен голосний звук, усю повноту голосу.

«Алілуя» – це слово чисте й досконале. Воно містить чисте й досконале насіння всякої і кожної пісні. Це пісня, яку ми співаємо, коли всі слова та звуки мовкнуть перед вічною славою Ісуса Христа – Царя. Окрім книги Псалмів, у Біблії є ще кілька місць, де можна знайти це слово: це книги Товита й Одкровення. В обох із них «алілуя» – це пісня вічного Єрусалима. Пісня радості, літургія вічного Божого Міста. Ми часто співаємо «алілуя» у Великодній літургії, бо Христос відкрив нам ворота до вічного Єрусалима, до вічної прослави.

Пам’ятайте про це, коли співатимете «алілуя». Чистота й досконалість цього співу – як безсловесний стогін Господнього дихання в серцях Його люду. Коли ви приєднуєтеся до «алілуя» Церкви, ваші голоси стають малесенькою часточкою того хору, який чув святий Йоан у небесному Єрусалимі: «І чув я мов голос натовпу численного і мов голос вод багатьох і мов голос громів могутніх, що промовляли: "Алілуя!"» (Одкр 19, 6).

Брат Ісая Бейтер ОР, «Dominicana»

За темою:
Антифони «О» – впровадження в таємницю Різдва
Визнання віри під час Меси – відповідь на почуте Боже Слово
Значення Молитви вірних під час Меси
Літургійний зошит Літургія на кожен день, 6 вересня, четвер (зел) Четвер ХХІІ звичайного тижня
Всі ми – люди віруючі. Ходимо до Церкви, молимося, приступаємо до Святих таїнств. Але не раз, коли приходять якісь випробовування, то ми надіємось тільки на свої сили, здібності. Думаємо, що все залежить від нас. А коли відчуваємо, що не можемо дати раду в житті, то падаємо в розпач, бо бракує нам вже сил. Вчимося не тільки вірити в Ісуса, але і довіряти Йому. Пам’ятаймо: не все залежить від нас в нашому житті.
Або (біл) Перший Четвер місяця
Меса про священицькі покликання, (стор. 113)