Завершальна Меса Папи Франциска в Перу

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Біблійні читання про покликання пророка Йони йти проповідувати в Ніневію задля її навернення та про те, як Ісус ішов містами, звіщаючи добру новину, стали основою для роздумів про те, що Господь проходить містами минулого й сьогодення: Він увіходить до Ніневії, йде Галілеєю, прямує до Ліми, Трухільйо, Пуерто-Мальдонадо… «Він приходить сюди. Він вирушає, щоб увійти в нашу особисту, конкретну історію».

За словами Святого Отця, з нами іноді може трапитися те саме, що з Йоною, адже сьогоднішні міста, де стільки несправедливості, «можуть викликати спокусу втекти, сховатися», відкриваючи простір для зневіри й байдужості, «яка перетворює нас на сліпих і німих щодо інших». Але, як навчав Бенедикт XVI, «міра людяності визначається, по суті, ставленням до страждання і до стражденного».

Зовсім по-іншому, ніж Йона, поводився Ісус. Після арешту Предтечі Він пішов у Галілею проповідувати Євангеліє, щоб розпочати «від цієї жменьки люду сіяти те, що стало початком найбільшої надії: Боже царство близько, Бог є серед нас». І бачимо «радість і ланцюговий ефект», викликаний цією дією Ісуса: починаючи від Симона й Андрія, через Якова та Йоана, а згодом – через святу Розу з Ліми, святих Торібіо та Мартіно де Порреса до наших днів дійшла ця блага вість «завдяки хмарі свідків, які увірували в Нього». «Дійшла до нас, аби знову ввійти у світ, як оновлена протиотрута від глобалізації байдужості. Бо перед цією любов’ю неможливо залишатися байдужими».

«Ісус кличе Своїх учнів, щоб у сьогоденні жити тим, що має присмак вічності: любов’ю до Бога і до ближнього. І робить Він це в єдиний можливий для Себе спосіб, тобто по-Божому: пробуджуючи ніжність, милосердну любов і співчуття, відкриваючи їм очі, щоб вони вчилися дивитися на світ по-Божому. Він запрошує творити нові зв’язки, нові союзи, які є носіями вічності».

За словами Папи, Ісус разом із учнями проходить містами, вислуховуючи накритих покривалом байдужості й каменованих важким гріхом корупції, викриваючи численні ситуації, які «душили надію». Він кличе учнів і вчить їх дивитися на те, чого вони раніше не помічали, вказує на нові невідкладні ситуації. «Ісус і надалі ходить нашими вулицями, як і вчора, Він стукає у двері й у серця, щоб наново запалити надію та прагнення: щоб подолати деградацію братерством, несправедливість перемогти солідарністю, а насильство погасити зброєю миру. Ісус не припиняє кликати й хоче помазати нас Своїм Духом, щоб і ми йшли намащувати цим помазанням, яке здатне оздоровити поранену надію й оновити наш погляд». Святий Отець наголосив, що Ісус кличе нас ставати закваскою Божого Царства там, де кожен із нас перебуває.

«Бог не втомлюється й не втомиться прямувати вперед, аби дійти до Своїх дітей. До кожного зі Своїх дітей». Для цього, однак, Він потребує «сміливих і справжніх свідків».

Наприкінці Меси Святий Отець звернувся до присутніх із прощальним словом. Він подякував усім, хто уможливив проведення цієї подорожі, зазначаючи, що зустрічі з місцевим людом залишили слід у його серці. На початку візиту до Перу Папа сказав, що ця країна – це земля надії, і насамкінець теж заохотив перуанців «не боятися бути святими ХХІ сторіччя» та «зберігати надію», найкращий спосіб для чого – «перебувати в єдності».

З аеродрому «Las Palmas» Святий Отець вирушив до міжнародного аеропорту Ліми, звідки після короткої церемонії прощання відлетів до Рима.

За темою:
Папа: Затворницьке життя не звужує серце, а робить його чутливішим
Папа: Покликання вкорінене на землі, але звернене до неба
Папа: Марія, Мати Милосердя, вказує нам на Двері вічного життя