Піст – поміркованість у використанні соціальних мереж і час для ближнього

Зв’язок між любов’ю та покаянням

Відповідаючи на запитання журналіста про зв’язок між милосердною любов’ю та покаянням, монс. Дуффе вказав на суть Великого Посту: це період навернення, тобто час, коли вірні повертаються до джерел своєї віри та дозволяють слову Божому доторкнутися до себе. Милосердна любов, що походить від Бога, запрошує нас навчитись любити наших ближніх у пошані та в покорі. А покаяння – це поведінка, якою ми визнаємо, що не любили.

«Тому можна сказати, що милосердя є виявом нашого навернення: ми переходимо від егоїзму до зустрічі. Цей перехід – від смерті до життя – проходить через любов до братів і сестер, перебуває в центрі християнського життя й, очевидно, триває також і поза часом Великого Посту. Він триває щодня як подорож оновлення з Божою благодаттю». Три вимоги Великого Посту – молитва, піст і милостиня – звершуються в практиці прощення, що є виявом найбільшої любові. Усім нам потрібно визнавати себе грішниками перед Богом і просити прощення в тих братів та сестер, перед якими ми провинилися. Бог – наше прощення, і Він допомагає нам жити прощенням також серед людей.

Милостиня для бідних

Відповідаючи на запитання про милостиню, яка в наші дні часто є можливістю «вмити руки» стосовно бідних, монс. Дуффе підкреслив, що милостиня – це не лише матеріальна допомога. Справжня милостиня – це «милостиня серця» й «від серця». Тому, матеріальна допомога потребуючій людині є виявом людяності, що дарує себе в радості. «Солідарність – це, власне, досвід дотику до того, чим живе інший: його історії, страждання й надії», – мовив далі він, зазначаючи, що милостиня – це, власне, взаємоподіл добром з нашими ближніми через свій погляд, серце й відкриту руку. Це є оте «незначне», яке пропонуємо ближньому, стає знаком братерства, натхненного великою любов’ю до Бога-Отця. Коли приймаємо та наближаємось до тих, кого навіть особисто не знаємо, солідарність стає стилем нашого життя. А це, в свою чергу, робить нас посланцями світла та надії.

Вчинки милосердя

Нести Євангеліє іншим – це не лише одне з діл милосердної любові, але це «головне» діло милосердя. На цьому наголосив монс. Бруно-Марі, відповідаючи на запитання журналіста Ґорі про те, як сьогодні можна опертись культурі відкинення, що відкриває двері для евтаназії. Він наголосив, що Євангеліє, насамперед, – це утішення, зцілення для кожної страждаючої людини. Мова йде про обов’язок кожного охрищеного, що полягає в тому, аби бути близьким до тих, які страждають з причин хворіб, насилля чи самотності. «Немає іншого способу боротьби з тим, що ми називаємо "культурою відкинення", як відкривати, до останньої миті нашого життя, що людина має щось нам запропонувати, а ми маємо чим з нею поділитись. І коли хтось сповнений бажанням смерті, то ми делікатно повинні перемінити його в прагнення любові», – мовив монс. Дуффе.

Політика – найвища форма милосердя

У запитанні журналіста, що стосувалось присутності католиків у політиці, прозвучала теза Папи Павла VI про те, що політика є найвищою формою милосердної любові. Секретар Дикастерії сприяння цілісному розвиткові людини зазначив, що заанґажування католиків у політиці є дуже потрібним, а навіть – необхідним. Однією із причин такої необхідної присутності вірних Церкви в політичних колах є сам факт, що Ісус вислав Своїх учнів, аби вони несли мир у кожен дім. «Отже, існує дуже тісний зв’язок між звіщенням Євангелія та участю в побудові суспільства справедливості й братерства. Політика ніколи не зводиться ні до здійснення влади, ні до управління інституціями: вона є місцем слова, обіцянки й прощення, без яких не можна уявити спільного майбутнього», – наголосив монс. Бруно-Марі, вказуючи, що охрищені є посланими, аби бути в суспільстві служителями слова, справедливості, яка є умовою миру та прощення, що пропонує всім можливість спільного майбутнього. Він також пригадав, що Павло VI наголошував, аби це завдання християн завжди спиралось на Євангелії та соціальному вченні Церкви.

Соціальні мережі

Останнє запитання стосувалось соціальних мереж та їхнього впливу на зустріч людей та поділ благами, зокрема, чи можна здійснювати милосердну любов за допомогою тих новітніх засобів. Як зазначив монс. Бруно-Марі, будь-яке знаряддя може бути добрим, а може приносити шкоду: все залежить від того, як ним користуватись. Варто підкреслити, що вживання соціальних мереж може бути негативним аж до тієї міри, що може сприяти несправедливості та насиллю. Проте, не можна не зазначити, що вживання соціальних мереж може теж підтримати взаємопізнання та солідарність між людьми. Правильне вживання соціальних мереж може навіть врятувати життя.

Цей новітній інструмент, на переконання монс. Дуффе, повинен служити зустрічі між людьми, плеканню «культури зустрічі». Але час Великого Посту – це також період роздумів над тим, як ми вживає соціальні мережі. Іноді, і нам необхідний «піст» від смартфону та комп’ютера, аби дозволити нам повернутись до внутрішнього слухання Божого слова та віднови нашої уваги до ближніх.