Папа: Економіка, натхнена Євангелієм, перемагає самотність і відчай

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Дослухаючись до голосу Папи

Як зауважив Святіший Отець, ця річниця є важливим етапом, представляючи «шлях, за який слід бути вдячними» з огляду на здобутки, натхнені «великим закликом енцикліки Rerum novarum Папи Лева ХІІІ», який «пророчо розпочав великі роздуми над соціальною доктриною Церкви».

«Ваша історія є цінною, бо народилися із серйозного ставлення до слів Папи та впровадження їх у життя шляхом старанного та великодушного діяння тривалістю в сторіччя. Це є промовистим знаком того, як соціальна доктрина не залишається мертвим словом або абстрактним дискурсом, але перетворюється в життя завдяки людям доброї волі, які втілюють і конкретизують її через особисті й соціальні, конкретні, видимі та корисні жести», – сказав Папа, додаючи:

«Також і сьогодні Церква не лише потребує вголос промовляти Істину, вона завжди потребує людей, які перетворюють у конкретні блага те, що проповідують пастирі та навчають богослови».

Цінність кооперативної моделі

За словами Глави Католицької Церкви, черпаючи натхнення із соціальної доктрини Церкви, кооперативна модель виправляє деякі тенденції, притаманні колективізмові й етатизмові, «що іноді є смертельними для приватної ініціативи», але також «пригальмовує спокуси індивідуалізму та егоїзму, притаманні лібералізмові». Якщо капіталістичне підприємство спрямоване, в основному, на прибуток, то кооперативне – на врівноважене задоволення соціальних потреб.

«Очевидно, також і кооператив повинен намагатися продукувати прибуток, бути ефективним і продуктивним у своїй економічній діяльності, але не втрачаючи з поля зору взаємну солідарність», – зазначив Святіший Отець, відзначивши, що з огляду на це модель соціального кооперативу сьогодні заслуговує на особливу увагу, оскільки спроможна поєднати «логіку підприємництва із логікою солідарності». Такий підхід до кооперативної моделі має вплив також і на підприємства, «надто прив’язані до логіки прибутку», спонукаючи відкривати та цінувати соціальну відповідальність.

Проти самотності

Як підкреслив Папа, це бачення кооперації, що ґрунтується на взаєминах, а не на прибуткові, суперечить ментальності світу. Лише відкривши, що «нашим справжнім багатством є стосунки», зможемо віднайти альтернативний спосіб життя в суспільстві, що «не управляється божком грошима». Але «найважливішим і найочевиднішим» плодом кооперації є «перемога над самотністю, яка перетворює життя у пекло».

«Наш світ хворіє на самотність. Тому він потребує ініціатив, які дають змогу долати разом з іншими тягарі, накладені життям. Разом прямуючи вперед та працюючи, досвідчується велике чудо надії: нам знову все здається можливим. В цьому сенсі кооперація є способом конкретизувати надію в житті людей», – сказав Святіший Отець, зазначивши, що кооперація – це один із способів вираження близькості, якої нас навчає Ісус.

«Солідарністю, наприклад, є докладати зусилля для того, щоб дати всім справедливо оплачувану працю; дати можливість землеробам, послабленим ринком, увійти до спільноти, яка їх зміцнює та підтримує; самотньому рибалці – увійти до групи колег; вантажникові – стати частиною команди, тощо», – пояснив він.

«Розібрати» покрівлю

У цьому контексті Глава Католицької Церкви навів євангельську розповідь про те, як Ісус оздоровив паралітика, якого друзі спустили до Нього, зробивши отвір у покрівлі дому, в якому Він перебував. За словами Папи, ці друзі «зробили чудесний жест». Вони не залишалися байдужими до страждання приятеля та спільно реалізувавши «креативну та переможну стратегію», знайшли спосіб допомогти йому зустрітися з Ісусом, Який «побачивши їхню віру», вчинив чудо.

«В цьому значенні можемо сказати, що кооперація – це спосіб “розібрати покрівлю” економіки, яка ризикує виробляти блага, але ціною соціальної несправедливості. А також перемогти інертність байдужості й індивідуалізму, роблячи щось альтернативного, а не лише нарікаючи», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що, в дійсності, справжнім «паралітиком» є не той чоловік, якого принесли друзі, але «натовп, який заважає досягненню вирішення», який складається із індивідів, «що дивляться на власні потреби, не помічаючи інших», через що «ніколи не відкривають повного смаку життя».

Деякі виклики сучасного світу

За словами Папи, в глобалізованому світі слід налаштуватися на те, чого навчає соціальна доктрина Церкви, говорячи про центральність людської особи. Він послався на те, що святий Іван Павло ІІ писав у енцикліці «Centesimus annus», що якщо якийсь час тому вирішальним фактором була земля, а пізніше капітал, сьогодні ним «дедалі більше є людина», тобто, «її здатність до солідарної організації, спроможність відчувати та задовольняти потребу іншого».

Глава Католицької Церкви також зазначив, що у глобалізованому світі тягар матеріальних злиднів, суспільного виключення та культурної маргіналізації несуть, насамперед, жінки. Тож тема жінки повинна повернутися до «пріоритетів майбутніх проектів у кооперативній сфері». «Це не ідеологічний дискурс. Йдеться, натомість, про те, щоб прийняти спосіб мислення жінки як упривілейовану точку зору для того, щоб навчитися робити кооперацію не лише стратегічною, але й людяною», – сказав він.