Перше стояння: Ісуса видано на смерть
Понтій Пилат остерігається видати вирок смерті на Ісуса з Назарета. Його не переконують висунуті звинувачення. Але все-таки він видає Ісуса на бичування, а потім – побитого, в терновому вінку – ставить перед натовпом, кажучи: «Ось Людина». Однак співчуття нема. Натовп відповідає криком: «На хрест Його! На хрест!».
Бл. Гонорат: Я зрозумів, що в мені є всі ознаки пихи: марнославство, амбіції, нещирість; гнів, заздрість, обмова, знеохочення, погорда іншими, зухвалість, зарозумілість; невдячність, непослух, бунт. Господи, постановляю не говорити погано про інших, не обмовляти, не дивитися на погане, нікого не засуджувати. Мені потрібно завжди піклуватися про потреби свого серця, щоб не мати часу й бажання вдертися в чужі серця. Ісусе, що прийняв несправедливий вирок, збережи нас від гріха пихи.
Друге стояння: Ісус бере хрест на Свої плечі
Ось кати беруться за виконання вироку. Б’ють Ісуса терням по голові, плюють в обличчя. Знімають із Нього одяг. Потім кладуть на Ісусові плечі хрест, із яким Він мусить дійти на Голготу.
Бл. Гонорат: Господи, відбери в мене все: слух і зір, мову й розум, здоров’я та життя, мою славу, яку з найбільшою розкішшю Тобі жертвую, завжди прагнучи бути зневаженим усіма. Але пам’ятай, що жодного хреста не візьму піднести без Тебе… Хрест – це герб християнина, Назарет і Голгота. Хрест – це устав, це книга життя, це єдина певна дорога для людей, які прагнуть святості. Усіляка дорога до святості, яка не веде на Голготу, це тільки ілюзія, що не провадить до неба. Ісусе з хрестом на плечах, дай нам живу віру й духа відречення.
Третє стояння: Ісус падає під тягарем хреста
Істина хреста втілена в падіннях Ісуса дорогою на Голготу. Хрест – це тягар. Тягар Ісуса понад людські сили, Господь падає. Ще не так давно Він наказував вітрам і морю, виганяв бісів з одержимих, оздоровлював хворих, воскрешав мертвих. Але для відкуплення світу через хрест необхідна ще одна міць, яка виявляється у слабкості. Для відкуплення світу потрібне інше слово – слово мовчання. Міць слабкості та слово мовчання: ось зміст першого падіння.
Бл. Гонорат: Згода з Божою волею – це найбільша чеснота… Скоряючись Божій волі, говори: «Моє серце готове». Ісусе, що падав під тягарем хреста, дай нам прагнення виконати Твою волю.
Четверте стояння: Ісус зустрічається зі Своєю Матір’ю
Ось Діва Марія; «блаженна, яка увірувала». Та сама в Назареті, у Вифлеємі, під час втечі до Єгипту і знову в Назареті. А тепер – на хресній дорозі.
Бл. Гонорат: Ось таємниця Божого провидіння. Бог передвічно постановив спасти світ жертвою Свого Єдинородного Сина. Для виконання цього наміру Він спершу потребував жертви з нашого боку… Жертви чистого серця, цілковито відданого Його Любові, готового цілковито присвятити себе… Нею стала Непорочна Діва Марія, в жертві Якої містилося все, що потім мало виповнитися. Згода на життя у служінні, на вигнання з рідної землі, на тяжку працю і на співумирання з Сином під хрестом… Маріє, під Твою опіку віддаю мою душу, щоб Ти стерегла її невинність; мій розум, щоб захищала його від ілюзій; моє серце, щоб не дала заплямувати його земним почуттям; моє тіло, щоб оберігала його від усякої нечистоти. І всю мою сутність, і всю мою працю. Ісусе, що зустрів на хресній дорозі співстраждальну Матір, наповни нас духом жертовності!
П’яте стояння: Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
«Хто не бере свого хреста й не йде за Мною, той не гідний Мене». Симон з Киринеї не хоче взяти хреста разом з Ісусом. Не хоче бути «гідним», не бачить жодної гідності в тому, щоб нести хрест із Людиною, приреченою на страту. Його силують вояки-наглядачі, він змушений підставити плече. Симоне з Киренеї, допоможи Йому! Співчувай! Заміни зовнішній примус на внутрішню потребу серця!
Бл. Гонорат: Якщо любимо Бога сердечно, то ми готові допомагати ближнім. Була б дуже підозріла любов Бога, яка б погоджувалася на байдужість до людських страждань і не спонукала зарадити їм… Хто щиро любить Бога, той мислить по-Божому. Кожне створіння нагадує йому улюбленого Сотворителя, скрізь помітний відбиток Його образу… У всьому, що зустрічає, він бачить любов Бога, Його доброту й батьківську опіку. Учімося, отже, дивитися на світ і на все, що з нами діється, очима віри. Учімося жити в Бозі й усе до Нього скеровувати. Ісусе, що приймаєш допомогу Симона, відкривай наші серця до потреб ближніх.
Шосте стояння: Вероніка витирає Ісусове обличчя
Ось одна з тих жінок, про яких Ісус може сказати: «Добрий учинок зробила для мене». Євангелія мовчать про цей добрий учинок, проте традиція назавжди зв’язала Вероніку з хресною дорогою Ісуса. З бруду та крові Ісуса, які ввібрала її хустка, утворився відбиток Його обличчя. Ця ікона стала свідченням особливої правди: у кожному вчинку любові відбивається обличчя Ісуса Христа. Цей відбиток залишається в людськім серці й у сумлінні. Це печать Любові.
Бл. Гонорат: Господь сотворив нас не для праці, і не для земних турбот, і не для збагачення й використання коштовностей світу, і навіть не для служіння іншим, а для того, щоб ми були святими. «І сотворив нас за Своїми образом і подобою, і хотів, щоб ми цей образ у собі вдосконалювали, сказавши: "Будьте святими, бо Я Святий"». Ісусе, втішений жестом Вероніки, просимо, дай нам благодать святості.
Сьоме стояння: Ісус падає під хрестом удруге
Яка є істина Христового хреста? Яка є правда падінь на хресній дорозі? Він падає, щоб нести людину; падає, щоб ми підвелися. Кожне падіння під хрестом наповнене змістом божественної таємниці відкуплення.
Бл. Гонорат: Занурся, душе моя, у цей океан таємниць, щоб зачерпнути те, чим змогла б гідно вшанувати свого Бога. Занурся, щоб дякувати Йому за все, що від Нього постійно отримуєш. Занурся, щоб знайти там те, чим зможеш перепросити Бога за всі переступи… Занурся, щоб могти жертвувати Йому щось гідне, аби виблагати ті Його благодаті, які тобі необхідні. Ісусе, що падав удруге під хрестом, убережи нас від гріха невдячності.
Восьме стояння: Ісус утішає заплаканих жінок
«Дочки Єрусалимські, не плачте наді мною; плачте над собою та над вашими дітьми!» Чи ж їхній плач допоможе Ісусові? Ні! Христос Своїми словами сягає всіх болів і страждань людини у перспективі майбуття. Усі страждання людини пов’язані з наслідком гріха. Але муки Христа – це переламна мить. У Ньому виявляється нова справедливість, нове життя.
Бл. Гонорат: Скільки разів світ відвертається від Господа, стільки разів Господь хоче свою жертву зробити більшою – але завжди для цього потребує жертви з боку людини. І сьогодні, коли світ у такому критичному становищі, Бог хоче його спасти, але вимагає жертви, жертви сердець – чистих, цілковито відданих Його любові, готових до будь-якої праці й відречення. Ісусе, що навчаєш із любов’ю, дай нам чесноту мужності.
Дев’яте стояння: Ісус утретє падає під тягарем хреста
Ось третє падіння Господа на хресній дорозі. Він падає, знесилений, під тягарем хреста, а одночасно й під вагою гріхів людства. «Сподобалося Господу зітерти Його терпінням», – пише пророк Ісая. Чи ж можна було знайти промовистіший шлях, ніж ця надзвичайна таємниця? Той, Хто не знав гріха, пізнав на хресній дорозі, яке страшне страждання гріх. Пережив це серцем Людини – Бога.
Бл. Гонорат: Усю свою надію покладаю в Бозі, очікуючи від Нього й відпущення гріхів, і різних благодатей, і щастя вічного, і всього, чого можна бажати доброго для душі й тіла, у цьому чи в майбутньому житті, – всього очікую від Його Милосердя, якому довіряю, не зважаючи на безліч своїх переступів, знаючи, що однієї краплини крові Ісуса вистачить для відкуплення гріхів усього світу. І в цій довірі жити і вмерти прагну! Ісусе, що втретє впав під тягарем хреста, довіряю Тобі.
Десяте стояння: З Ісуса здирають одяг
Прийшовши на місце під назвою Голгота, тобто місце страти, дали Йому пити вино, приправлене гіркотою. Він спробував, але не схотів пити. Ісус відмовляється від дурманливого напою, який пропонують кати. Він прагне випити повну в людському розумінні міру терпіння. Розп’яття має огорнути все Його тіло, пройняти наскрізь, довести до цілковитого виснаження. З цього тіла на Голготі здерто одяг. Тіло видане за гріхи світу. Тіло, яке має стати Таїнством, Поживою, Євхаристією…
Бл. Гонорат: Уділи мені, Господи, благодаті, щоб моє серце ні на хвилину не відверталося від Тебе, щоб я завжди пам’ятав про Твою присутність і про те, що Тобі єдиному служу. Постановляю перш за все дбати про свою святість… Вірю, що у всьому іншому Господь Бог зарадить. Ісусе, у Своїй наготі сповнений світла святості, навчи нас прославляти Бога.
Одинадцяте стояння: Ісус прибитий до хреста
Коли Христос упав дорогою на Голготу, хрест був тягарем, який хилив Його додолу. Тепер Він «вивищений над землею» за посередництвом хреста. Тягарем стало Його власне тіло, яке від хреста не може звільнитися, не може спокійно впасти на землю. Тіло, приречене на години мук, на страшну агонію в обіймах твердих рамен хреста.
Бл. Гонорат: У хресті, який Ісус прийняв на себе, поєднані кілька хрестів: хрест гріхів усього світу, зокрема й моїх, хрест покути і кари за гріх, хрест моїх страждань, який Він бере, щоб мені допомогти, вділивши сили й витривалості… Бог мене любить як найкраще творіння Своїх рук… І, пройнятий таким болем на хресті, Він більше думав про мене, ніж про Себе, більше про те, щоб дати мені Матір, аніж про розраду в Своїй самотності. Прагну бути розіп’ятим, тобто міцно прибитим до Божої волі цвяхами страху, надії й любові. Ісусе, прибитий до хреста, пробач нам наші гріхи.
Дванадцяте стояння: Ісус умирає на хресті
Він прийняв смерть, справжню людську смерть. Ісус Христос – рівний Богові як Син Батькові – в людяності «став подібним до людей»: вибрав смерть. Прийняв її, як спадок Адама. У цій повній подобі до людини прийняв смерть – був досконало слухняний. І послухом «аж до самої смерті» переміг її! Ісус конає на хресті: «Отче, в руки Твої віддаю духа Мого». Найбільша подія в діяннях сотвореного всесвіту…
Бл. Гонорат: Хочу бути заодно з Тобою, прагну, як краплинка, зануритися в океан Твоєї сутності й так у Тобі померти. Ісусе, що вмираєш, дай нам прагнення шаленої любові аж до хреста.
Тринадцяте стояння: Ісуса знято з хреста
Він спочивав колись у Твоїх обіймах, будучи дитиною, новонародженою у Вифлеємі. І вже тоді Йому загрожувала смерть від рук страшного Ірода. Тепер тіло Сина знову спочило в Твоїх раменах. О Матір, з’єднана з Ісусом в Його муках і смерті! О Матір, з’єднана з Христом у справі спасіння людей і світу! Твоє серце пронизує меч Симеонового пророцтва, «щоб відкрилися задуми багатьох сердець».
Бл. Гонорат: Обираю Тебе сьогодні перед усім небесним двором собі за Матір і Наставницю. Тобі віддаюся, присвячуючи свої тіло й душу, блага зовнішні та внутрішні… даючи Тобі повне право керувати мною та всім, що мені належить, – без винятку, на Твій розсуд, на дедалі більшу Божу славу, тепер і навіки. Ісусе, знятий після смерті з хреста, дай нам надію на вічне життя.
Чотирнадцяте стояння: Ісуса покладено до гробу
Ми йдемо за тілом, знятим з хреста і загорнутим у полотно. Беремо участь у похороні тіла, в якому Христос знищив самого Себе, аж до смерті. Цей похорон – це доповнення послуху. Він прийняв людську смерть, а тепер приймає гріб, який позичила Йому добра людина – Йосиф з Ариматеї. Гріб Ісуса Христа містить початок нового життя. У ньому смерть доповнилася Воскресінням. Відкуплення стало через цей гріб надією життя та безсмертя.
Бл. Гонорат: В Ісусі Христі знаходиш усе, чого шукаєш і потребуєш. За посередництвом Христа віддаси Господу все – через Його вуста, серце, вчинки, кров. Пам’ятай: нічого від тебе не може вимагати Господь, чого ти не здатен зробити завдяки Йому… Твоє життя мусить мати за мету славу Господню, за норму – благодать Христа, за взірець – життя Христа, за правило – науку Христа, за досягнення – особу Христа. Ісусе, через Твій гріб дай нам зрозуміти слова апостола: «Через хрещення занурюючись у смерть Христа, разом з Ним ми поховані, щоб увійшти в нове життя – як Христос воскрес із мертвих завдяки славі Отця».
Закінчення
Бл. Гонорат: Усі святі йшли до неба не шляхом, устеленим пелюстками троянд, не з віночками земних утіх, не серед сміху й радості; усі вони йшли хресною дорогою, всі в тернових вінках, усі через страждання, втому, працю. Господи, допоможи нам стати гідними наших святих попередників.
За темою:
Хресна дорога Ісуса і його мучеників з України
Хресна Дорога для дітей у Кам'янському
Пастирський лист єпископа Віталія Кривицького на Великий Піст 2018
Понтій Пилат остерігається видати вирок смерті на Ісуса з Назарета. Його не переконують висунуті звинувачення. Але все-таки він видає Ісуса на бичування, а потім – побитого, в терновому вінку – ставить перед натовпом, кажучи: «Ось Людина». Однак співчуття нема. Натовп відповідає криком: «На хрест Його! На хрест!».
Бл. Гонорат: Я зрозумів, що в мені є всі ознаки пихи: марнославство, амбіції, нещирість; гнів, заздрість, обмова, знеохочення, погорда іншими, зухвалість, зарозумілість; невдячність, непослух, бунт. Господи, постановляю не говорити погано про інших, не обмовляти, не дивитися на погане, нікого не засуджувати. Мені потрібно завжди піклуватися про потреби свого серця, щоб не мати часу й бажання вдертися в чужі серця. Ісусе, що прийняв несправедливий вирок, збережи нас від гріха пихи.
Друге стояння: Ісус бере хрест на Свої плечі
Ось кати беруться за виконання вироку. Б’ють Ісуса терням по голові, плюють в обличчя. Знімають із Нього одяг. Потім кладуть на Ісусові плечі хрест, із яким Він мусить дійти на Голготу.
Бл. Гонорат: Господи, відбери в мене все: слух і зір, мову й розум, здоров’я та життя, мою славу, яку з найбільшою розкішшю Тобі жертвую, завжди прагнучи бути зневаженим усіма. Але пам’ятай, що жодного хреста не візьму піднести без Тебе… Хрест – це герб християнина, Назарет і Голгота. Хрест – це устав, це книга життя, це єдина певна дорога для людей, які прагнуть святості. Усіляка дорога до святості, яка не веде на Голготу, це тільки ілюзія, що не провадить до неба. Ісусе з хрестом на плечах, дай нам живу віру й духа відречення.
Третє стояння: Ісус падає під тягарем хреста
Істина хреста втілена в падіннях Ісуса дорогою на Голготу. Хрест – це тягар. Тягар Ісуса понад людські сили, Господь падає. Ще не так давно Він наказував вітрам і морю, виганяв бісів з одержимих, оздоровлював хворих, воскрешав мертвих. Але для відкуплення світу через хрест необхідна ще одна міць, яка виявляється у слабкості. Для відкуплення світу потрібне інше слово – слово мовчання. Міць слабкості та слово мовчання: ось зміст першого падіння.
Бл. Гонорат: Згода з Божою волею – це найбільша чеснота… Скоряючись Божій волі, говори: «Моє серце готове». Ісусе, що падав під тягарем хреста, дай нам прагнення виконати Твою волю.
Четверте стояння: Ісус зустрічається зі Своєю Матір’ю
Ось Діва Марія; «блаженна, яка увірувала». Та сама в Назареті, у Вифлеємі, під час втечі до Єгипту і знову в Назареті. А тепер – на хресній дорозі.
Бл. Гонорат: Ось таємниця Божого провидіння. Бог передвічно постановив спасти світ жертвою Свого Єдинородного Сина. Для виконання цього наміру Він спершу потребував жертви з нашого боку… Жертви чистого серця, цілковито відданого Його Любові, готового цілковито присвятити себе… Нею стала Непорочна Діва Марія, в жертві Якої містилося все, що потім мало виповнитися. Згода на життя у служінні, на вигнання з рідної землі, на тяжку працю і на співумирання з Сином під хрестом… Маріє, під Твою опіку віддаю мою душу, щоб Ти стерегла її невинність; мій розум, щоб захищала його від ілюзій; моє серце, щоб не дала заплямувати його земним почуттям; моє тіло, щоб оберігала його від усякої нечистоти. І всю мою сутність, і всю мою працю. Ісусе, що зустрів на хресній дорозі співстраждальну Матір, наповни нас духом жертовності!
П’яте стояння: Симон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест
«Хто не бере свого хреста й не йде за Мною, той не гідний Мене». Симон з Киринеї не хоче взяти хреста разом з Ісусом. Не хоче бути «гідним», не бачить жодної гідності в тому, щоб нести хрест із Людиною, приреченою на страту. Його силують вояки-наглядачі, він змушений підставити плече. Симоне з Киренеї, допоможи Йому! Співчувай! Заміни зовнішній примус на внутрішню потребу серця!
Бл. Гонорат: Якщо любимо Бога сердечно, то ми готові допомагати ближнім. Була б дуже підозріла любов Бога, яка б погоджувалася на байдужість до людських страждань і не спонукала зарадити їм… Хто щиро любить Бога, той мислить по-Божому. Кожне створіння нагадує йому улюбленого Сотворителя, скрізь помітний відбиток Його образу… У всьому, що зустрічає, він бачить любов Бога, Його доброту й батьківську опіку. Учімося, отже, дивитися на світ і на все, що з нами діється, очима віри. Учімося жити в Бозі й усе до Нього скеровувати. Ісусе, що приймаєш допомогу Симона, відкривай наші серця до потреб ближніх.
Шосте стояння: Вероніка витирає Ісусове обличчя
Ось одна з тих жінок, про яких Ісус може сказати: «Добрий учинок зробила для мене». Євангелія мовчать про цей добрий учинок, проте традиція назавжди зв’язала Вероніку з хресною дорогою Ісуса. З бруду та крові Ісуса, які ввібрала її хустка, утворився відбиток Його обличчя. Ця ікона стала свідченням особливої правди: у кожному вчинку любові відбивається обличчя Ісуса Христа. Цей відбиток залишається в людськім серці й у сумлінні. Це печать Любові.
Бл. Гонорат: Господь сотворив нас не для праці, і не для земних турбот, і не для збагачення й використання коштовностей світу, і навіть не для служіння іншим, а для того, щоб ми були святими. «І сотворив нас за Своїми образом і подобою, і хотів, щоб ми цей образ у собі вдосконалювали, сказавши: "Будьте святими, бо Я Святий"». Ісусе, втішений жестом Вероніки, просимо, дай нам благодать святості.
Сьоме стояння: Ісус падає під хрестом удруге
Яка є істина Христового хреста? Яка є правда падінь на хресній дорозі? Він падає, щоб нести людину; падає, щоб ми підвелися. Кожне падіння під хрестом наповнене змістом божественної таємниці відкуплення.
Бл. Гонорат: Занурся, душе моя, у цей океан таємниць, щоб зачерпнути те, чим змогла б гідно вшанувати свого Бога. Занурся, щоб дякувати Йому за все, що від Нього постійно отримуєш. Занурся, щоб знайти там те, чим зможеш перепросити Бога за всі переступи… Занурся, щоб могти жертвувати Йому щось гідне, аби виблагати ті Його благодаті, які тобі необхідні. Ісусе, що падав удруге під хрестом, убережи нас від гріха невдячності.
Восьме стояння: Ісус утішає заплаканих жінок
«Дочки Єрусалимські, не плачте наді мною; плачте над собою та над вашими дітьми!» Чи ж їхній плач допоможе Ісусові? Ні! Христос Своїми словами сягає всіх болів і страждань людини у перспективі майбуття. Усі страждання людини пов’язані з наслідком гріха. Але муки Христа – це переламна мить. У Ньому виявляється нова справедливість, нове життя.
Бл. Гонорат: Скільки разів світ відвертається від Господа, стільки разів Господь хоче свою жертву зробити більшою – але завжди для цього потребує жертви з боку людини. І сьогодні, коли світ у такому критичному становищі, Бог хоче його спасти, але вимагає жертви, жертви сердець – чистих, цілковито відданих Його любові, готових до будь-якої праці й відречення. Ісусе, що навчаєш із любов’ю, дай нам чесноту мужності.
Дев’яте стояння: Ісус утретє падає під тягарем хреста
Ось третє падіння Господа на хресній дорозі. Він падає, знесилений, під тягарем хреста, а одночасно й під вагою гріхів людства. «Сподобалося Господу зітерти Його терпінням», – пише пророк Ісая. Чи ж можна було знайти промовистіший шлях, ніж ця надзвичайна таємниця? Той, Хто не знав гріха, пізнав на хресній дорозі, яке страшне страждання гріх. Пережив це серцем Людини – Бога.
Бл. Гонорат: Усю свою надію покладаю в Бозі, очікуючи від Нього й відпущення гріхів, і різних благодатей, і щастя вічного, і всього, чого можна бажати доброго для душі й тіла, у цьому чи в майбутньому житті, – всього очікую від Його Милосердя, якому довіряю, не зважаючи на безліч своїх переступів, знаючи, що однієї краплини крові Ісуса вистачить для відкуплення гріхів усього світу. І в цій довірі жити і вмерти прагну! Ісусе, що втретє впав під тягарем хреста, довіряю Тобі.
Десяте стояння: З Ісуса здирають одяг
Прийшовши на місце під назвою Голгота, тобто місце страти, дали Йому пити вино, приправлене гіркотою. Він спробував, але не схотів пити. Ісус відмовляється від дурманливого напою, який пропонують кати. Він прагне випити повну в людському розумінні міру терпіння. Розп’яття має огорнути все Його тіло, пройняти наскрізь, довести до цілковитого виснаження. З цього тіла на Голготі здерто одяг. Тіло видане за гріхи світу. Тіло, яке має стати Таїнством, Поживою, Євхаристією…
Бл. Гонорат: Уділи мені, Господи, благодаті, щоб моє серце ні на хвилину не відверталося від Тебе, щоб я завжди пам’ятав про Твою присутність і про те, що Тобі єдиному служу. Постановляю перш за все дбати про свою святість… Вірю, що у всьому іншому Господь Бог зарадить. Ісусе, у Своїй наготі сповнений світла святості, навчи нас прославляти Бога.
Одинадцяте стояння: Ісус прибитий до хреста
Коли Христос упав дорогою на Голготу, хрест був тягарем, який хилив Його додолу. Тепер Він «вивищений над землею» за посередництвом хреста. Тягарем стало Його власне тіло, яке від хреста не може звільнитися, не може спокійно впасти на землю. Тіло, приречене на години мук, на страшну агонію в обіймах твердих рамен хреста.
Бл. Гонорат: У хресті, який Ісус прийняв на себе, поєднані кілька хрестів: хрест гріхів усього світу, зокрема й моїх, хрест покути і кари за гріх, хрест моїх страждань, який Він бере, щоб мені допомогти, вділивши сили й витривалості… Бог мене любить як найкраще творіння Своїх рук… І, пройнятий таким болем на хресті, Він більше думав про мене, ніж про Себе, більше про те, щоб дати мені Матір, аніж про розраду в Своїй самотності. Прагну бути розіп’ятим, тобто міцно прибитим до Божої волі цвяхами страху, надії й любові. Ісусе, прибитий до хреста, пробач нам наші гріхи.
Дванадцяте стояння: Ісус умирає на хресті
Він прийняв смерть, справжню людську смерть. Ісус Христос – рівний Богові як Син Батькові – в людяності «став подібним до людей»: вибрав смерть. Прийняв її, як спадок Адама. У цій повній подобі до людини прийняв смерть – був досконало слухняний. І послухом «аж до самої смерті» переміг її! Ісус конає на хресті: «Отче, в руки Твої віддаю духа Мого». Найбільша подія в діяннях сотвореного всесвіту…
Бл. Гонорат: Хочу бути заодно з Тобою, прагну, як краплинка, зануритися в океан Твоєї сутності й так у Тобі померти. Ісусе, що вмираєш, дай нам прагнення шаленої любові аж до хреста.
Тринадцяте стояння: Ісуса знято з хреста
Він спочивав колись у Твоїх обіймах, будучи дитиною, новонародженою у Вифлеємі. І вже тоді Йому загрожувала смерть від рук страшного Ірода. Тепер тіло Сина знову спочило в Твоїх раменах. О Матір, з’єднана з Ісусом в Його муках і смерті! О Матір, з’єднана з Христом у справі спасіння людей і світу! Твоє серце пронизує меч Симеонового пророцтва, «щоб відкрилися задуми багатьох сердець».
Бл. Гонорат: Обираю Тебе сьогодні перед усім небесним двором собі за Матір і Наставницю. Тобі віддаюся, присвячуючи свої тіло й душу, блага зовнішні та внутрішні… даючи Тобі повне право керувати мною та всім, що мені належить, – без винятку, на Твій розсуд, на дедалі більшу Божу славу, тепер і навіки. Ісусе, знятий після смерті з хреста, дай нам надію на вічне життя.
Чотирнадцяте стояння: Ісуса покладено до гробу
Ми йдемо за тілом, знятим з хреста і загорнутим у полотно. Беремо участь у похороні тіла, в якому Христос знищив самого Себе, аж до смерті. Цей похорон – це доповнення послуху. Він прийняв людську смерть, а тепер приймає гріб, який позичила Йому добра людина – Йосиф з Ариматеї. Гріб Ісуса Христа містить початок нового життя. У ньому смерть доповнилася Воскресінням. Відкуплення стало через цей гріб надією життя та безсмертя.
Бл. Гонорат: В Ісусі Христі знаходиш усе, чого шукаєш і потребуєш. За посередництвом Христа віддаси Господу все – через Його вуста, серце, вчинки, кров. Пам’ятай: нічого від тебе не може вимагати Господь, чого ти не здатен зробити завдяки Йому… Твоє життя мусить мати за мету славу Господню, за норму – благодать Христа, за взірець – життя Христа, за правило – науку Христа, за досягнення – особу Христа. Ісусе, через Твій гріб дай нам зрозуміти слова апостола: «Через хрещення занурюючись у смерть Христа, разом з Ним ми поховані, щоб увійшти в нове життя – як Христос воскрес із мертвих завдяки славі Отця».
Закінчення
Бл. Гонорат: Усі святі йшли до неба не шляхом, устеленим пелюстками троянд, не з віночками земних утіх, не серед сміху й радості; усі вони йшли хресною дорогою, всі в тернових вінках, усі через страждання, втому, працю. Господи, допоможи нам стати гідними наших святих попередників.
За темою:
Хресна дорога Ісуса і його мучеників з України
Хресна Дорога для дітей у Кам'янському
Пастирський лист єпископа Віталія Кривицького на Великий Піст 2018
Літургія на кожен день, 11 травня, вівторок
«Любіть один одного». Коментар до Євангелія на VI Великодню неділю
Літургія на кожен день, 9 травня, неділя
Літургія на кожен день, 10 травня, понеділокСхожі новини
