Домініканське душпастирство в Києві: значення таїнств для духовного життя

Складно знайти істинно побожного християнина, який нехтував би таїнствами. Це не дивно, оскільки піклування про здоровий розвиток віри мусить будуватися «на скелі». Церква навчає, що сам Христос установив таїнства – міцний фундамент, на якому «християнське життя народжується і зростає, оздоровлюється й отримує дар місії» (ККЦ 1210). Тридентський Собор чітко розмежував таїнства (сакраменти) і священнослужительські обряди (сакраменталії).

Важливо користуватися духовним багатством, довіреним Церкві, та постійно заглиблюватись у суть таїнств, які людина отримує як дар, без своїх заслуг. Бог дивиться на бідування Свого народу й дає допомогу – видимі знаки невидимої благодаті, які освячують особу та провадять до спасіння.

У центрі нашого духовного життя й віри перебуває Воплочене Слово, Христос, Який постановив прийти під видом Хліба. Тому Євхаристія, Таїнство таїнств, має виняткове місце, бо в ній є не лише «знак», а й Особа – воскреслий, живий Христос. Найглибша зустріч із Господом відбувається у Причасті. Святі порівнюють його з поцілунком – чимось дуже інтимним.

Якщо Євхаристія – центр духовного життя, то хрещення – його початок і брама до всіх таїнств. Завдяки ньому людина долучається до життя Трійці, стає власністю Бога. У миропомазанні Святий Дух зміцнює особу, щоб вона могла свідчити про Христа серед усіх народів. Воно доповнює благодать хрещення й зобов’язує не приховувати віру лише для себе, а словом і ділом захищати її, щоб мужньо сповідувати ім’я Христа й ніколи не соромитися хреста (пор. ККЦ 1303).

Євхаристія, хрещення й миропомазання – це три таїнства християнського втаємничення. Наступні два – сповідь і єлеопомазання – це таїнства оздоровлення. У сповіді грішна людина занурюється у справедливість і милосердя Бога, зустрічається з Господньою святістю й черпає з неї. Основний рушій духовного життя – стояти в правді перед собою й Богом і визнати в покорі свої переступи. Сповідь – це навернення, яке має відбуватися через любов, а не через страх. Часта сповідь дає людині усвідомлювати правду про себе, аналізувати й виховувати себе так, щоб якнайдовше тривати в Божій благодаті. Єлеопомазання, призначене для хворих і немічних, має допомогти поєднатися зі стражденним Христом і зміцнити у вірі. У самотності й фізичній недужості можна легко почати бунтувати чи нарікати, що не сприяє зміцненню духовного життя.

Іще два таїнства, священства і подружжя, служать спільноті. У них людина, кожна на своєму місці, поставлена особливим знаряддям спасіння інших. Виконуючи свою місію, особи, які приступили до цих таїнств, освячують себе і тих, хто поруч: подружжя одне одного й дітей, священик – своїх вірян. Благодать покликання потрібно втілювати в живому служінні, щоб вона приносила плід.

Непросто вповні усвідомити той великий дар, який Господь запропонував через Церкву. Наслідки таїнств перебувають у руках Бога, і не завжди можна їх побачити. Та жити Євангелієм не означає все розуміти і в усьому бути успішним; ідеться про щось значно прекрасніше – мати Бога й вічне життя.

Юлія Бойко