12 березня Церква згадує святого Алойзія Оріоне, пресвітера

У 6 років розпочав навчання в початковій школі, допомагав у господарстві, згодом працював із батьком і старшими братами. Своє прагнення бути священником віддав під опіку Божої Матері.

1885 року вступив до францисканців, але вийшов через рік через поганий стан здоров’я. З 1886 року приєднався до ораторію Йоана Боско у Вальдокко, де й познайомився з самим святим. Однак невдовзі пережив духовну кризу, бо, хоча й сприймав салезіян як рідних, розпізнав, що Бог приготував йому іншу дорогу. Вступив у семінарію в Тортоні та працював прибиральником і сторожем храму, аби оплатити навчання.

Невдовзі в тісній кімнатці Алойзія почали збиратися хлопці з вулиці, із якими молодий клірик молився та грався, катехизував їх і частував, наскільки дозволяли його вбогі статки. 1892 року єпископ дозволив йому відкрити власний ораторій, а деяких охочих вихованців підготувати на священників.

1895 року Алойзій отримав пресвітерські свячення. Помалу з товаришів-священиків і вихованців утворився новий орден (1903) – Мала Справа Божого Провидіння (оріоністи), головним завданням яких стало служити дітям і молоді з вулиці й допомагати в розпізнанні покликання. До основних трьох обітів засновник додав іще один, вірність Римському Понтифіку, а підґрунтям духовності спільноти поклав «4 любові»: до Ісуса, Марії, Папи й душ.

Алойзій жив глибокою духовністю й аскезою, цілковито довіряючи Божій волі. Після землетрусу 1908 року на Сицилії на три роки був призначений генеральним вікарієм східної частини острова, де піклувався про постраждалих, бідних і дітей. Заснував також жіночу гілку ордену (1915), Конгрегацію Самітників Божого Провидіння (1899) і Сестер Пресвятого Таїнства Євхаристії (1927), куди приймають незрячих.

Помер Алойзій Оріоне в Санремо 1940 року, канонізований 2004 року. Його тіло нетлінне.

Зображають святого в сутані, використовують фотографії.