Блаженний Гонорат Козьмінський: Ісус – моє все!

Ось що пише блаженний Гонорат про Ісуса у Пресвятих Дарах: «Ісус у Пресвятих Дарах - це сила, світло, порада, наш Бог, Господь, Цар, Учитель, Лікар, Приятель, Улюблений, Сила, Світло, Рада, Утіха» (ND, 404). Цей захоплюючий теологічною глибиною ряд прикмет прихованого у Пресвятих Дарах Ісуса, записаних під час реколекцій 1896 року (ND, 404) є незвичайно зрозумілим викладом основної складової гоноратської духовності. Ісус, прихований у Євхаристії, згідно думки отця Гонората, є зразком прихованого життя та євангельської ідеї апостольства прихованих згромаджень. Містить у собі досканале, цілковите і в своєму принциповому значенні героїчне укриття.

У одній зі своїх проповідей блаженний Гонорат так казав: «У цій же таємниці [Євхаристії] відновлюється Його укрите життя, бо Він тут є більш прихований, ніж у Назареті. Там ховався під людською постаттю, а тут - під видом хліба; там протягом тридцяти років, а тут - стільки віків; там давав приклад послуху св. Йосифу, тут - священикам, на заклик яких є слухняний» (ESK, 44).

У Катехизмі прихованого життя о. Гонорат так доповнює попередню думку: «І сьогодні Господь Ісус постійно залишається прихованим у Пресвятих Дарах, а ця прихованість є найвищим актом любові Бога до людей, і найбільш ефективним засобом спілкування з ними, наближення їх до Бога. Так само та прихованість Його слуг з любові до Бога, Його слави і користі душ має бути мила Господу Богу і, звичайно ж, є найвищим актом любові до Бога і людей, і найефективнішим засобом впливу на них» (ŻU, 80).

Пресвяті Дари, у стилі прихованого життя гоноратських згромаджень, є «Центром» їх апостольства. Тому також отець Гонорат прагнув, аби навіть у найскромніших домах спільнот, знайшлося місце для каплиці з Пресвятими Дарами, аби можна було щодня почути нагадування: «Слово твоє - істина.Як послав єси мене у світ, так послав і я їх у світ. Віддаю себе за них у посвяту, щоб і вони були освячені в істині» (Йо 17,17-19).
У анонімному апостольстві, коли станеш перед хрестом перешкод і протиріч, пригадаєш собі свого Учителя, що досвідчував невдячність, забуття і зневагу на вівтарі.

Там Ісусово-моя Меса
у Месі засіваюсь
у хрест Христа
у Месі дозріваю
до жнив (ZG, 104).

«NADZIEJA WBREW NADZIEI»

Джерело - ​Малі Сестри Непорочного Серця Марії​​​

По темі:
13 жовтня - спомин бл. Гонората Козьмінського
13 жовтня - спомин святого Едуарда Сповідника, короля Англії