Різдвяні історії від єпископів України. Розповідає єпископ Леон Дубравський

Я дуже люблю свято Христового Різдва. З дитинства, ще з часів переслідування Церкви, пам’ятаю, як ми збиралися вечорами впродовж усього різдвяного періоду, а особливо у Святвечір, і співали колядок. Не лише вдома: ходили до родичів, близьких. Співали завжди. І те, що було заборонене владою, відбувалось ось так, приватно.

Мені дуже подобалося приходити до вертепу, де збиралося багато людей, які співали, співали, співали... Маленький, я стояв біля бабці, батьків і слухав колядок. Я практично їх вивчив, слухаючи, як співають старші люди.

Коли повернувся з армії, то в період Різдва Христового ми збиралися з молоддю на колядки. Зазвичай це відбувалося у когось з нас вдома, часом у невеликій кімнатці вечорами збиралися навіть по 50 осіб, і за чаєм колядували. Це для мене було дуже важливо, я старався заохочувати інших, прищеплювати їм любов до колядок, адже і через колядки Бог промовляє до нас. Народився маленький Ісус, на Його честь ми співаємо і в нас розквітає любов до Бога.
 
Тому, пішовши в семінарію, я й там запрошував кліриків співати: вечорами, у вільний час, до дев’ятої, бо о дев’ятій була вечірня, комплета й тиша. Згодом, ставши священиком, теж намагався підтримувати традицію колядування в парафіях. А коли став єпископом, у мені ще більше розгорівся вогонь любові до Дитятка Ісуса, до колядок. Я побачив, що вони створюють особливе тепло, таку добру атмосферу. Співаючи їх, передаю свою любов іншим людям. Наша любов єднається й починає діяти. У такі миті видно, як ти можеш вплинути на середовище, як може прийти примирення в родині.


«Хто співає, той двічі Бога хвалить». Колядування розпалює нашу віру, надію й любов. Співаючи, люди перемінюються, навіть обличчя їхні стають радісні. Бог любить радісних, веселих людей. І це пригадує мені дитинство, бо діти, які колядують, мають величезну енергію, тому Ісус Христос закликає: «Не забороняйте таким приходити до Мене, бо їхнє Царство Боже». І так, як маленький Ісус Христос лежить на сіні, простягаючи до нас ручки, ми теж, колядуючи, простягаємо руки до Нього. Тому, скільки житиму, намагатимусь передавати цю велику любов Бога, Який народився з Діви Марії, прийшов до нас, став людиною, щоб кожна людина стала ближчою до Бога.

Світ сьогодні поспішає, біжить. Мало тих, хто звик слухати колядок. Я ж прагну, щоб ми всі разом прославляли Господа колядками. Не тільки слухали, а й самі співали. Господь хоче, щоб ми самі були учасниками колядок і Різдва Христового в наших родинах, у храмі, усюди, щоб передавати цю радість. Я хотів би, щоб у кожному домі люди співали, щоб у різдвяний час на вулицях міста стояли гучномовці й лунали колядки.

Адже ці незвичайні пісні, що прославляють Різдво Христа, єднають з Богом, втішають засмучені серця, несуть мир.

І коли я помру, то нехай на моєму похороні заспівають колядку. Я написав про це в заповіті. Адже це спільна молитва, яку ми всі разом заспіваємо для Господа Бога.

Єпископ Леон Дубравський

Інші різдвяні історії від наших пастирів:
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Єпископ Радослав Змітрович
Єпископ Мар’ян Бучек
Єпископ Станіслав Широкорадюк