Історичні згадки про музику у Кафі

Близько 1275 року генуезці засновують своє головне кримське місто – Кафу (сучасна Феодосія). Місто належало республіці св. Георгія до 1475 року, допоки його не захопили османи.Як і годиться, для середньовічного європейського міста, у Кафі служили професійні музиканти. Усі згадки про музикантів, або сонаторів (sonator), як їх на загал називали, відносились до двох категорій службовців: 1) нічні стражники та 2) музиканти на службі консула. Головне, але не єдине, письмове джерело, де зустрічаються згадки про музикантів – бухгалтерські книги казначейства (массарії) міста Кафи.Музиканти відомі серед нічних стражників міста. Згадки про них охоплюють період від 1374 до 1457 року. Їхня наявність цілком передає середньовічну концепцію європейського міста. Аналогічні посади були і у середньовічному Львові. За назвою музичних інструментів музиканти-стражники ділилися на три групи.Перша група – це гравці на накрах (nacharatus), тобто барабанщики. Найпевніше, мова йде про популярні у той час невеликі парні литаври. До прикладу, у 1374 та 1381 роках нічними охоронцями Кафи одночасно служили двоє накристів – Георгій та Сіміссетус (Georgius, Symissetus). Можливо, що Георгій був накристом щонайменше 36 років. Ще один накрист, з огляду на ім’я, був грецького походження – Афендічі (Afendici nacharatus).Друга група – це карамелісти (caramella), тобто шалмеїсти. Цікаво, що ця назва музичного інструменту збереглася до нашого часу лише на Корсиці. Тобто саме там, де до 1769 року панували генуезці. Цей духовий музичний інструмент, вирізнявся відносною гучністю, що, напевно, і стало причиною його використання у нічній міській варті. Протягом 1374-1381 років у нічній варті Кафи чергували двоє карамелістів – Макрам (Macram) та Бакі (Bachi). А от у 1386-1387 роках під час так-званої «Солхатської війни» таких карамелістів було вже п’ятеро.Цікаво, що карамеліст Есам-бей (Esambei) протягом 1441-1456 років був охоронцем головних міських воріт Кафи – Хачатура. Відомо, що карамелісти одночасно грали і на трубі (Pestici tronbeta et iharamella). Загалом, карамелісти зустрічаються у рахунках найчастіше.Третя група – це трубачі, або як вони звучать мовою оригіналу тромбатори (trombator), тубатори (tubatorr), тюбети (tubeta). Найчастіше вони служили по двоє, іноді втрьох.Окремо від інших, місту служили музиканти, які перебували в оточенні консула та вищих адміністраторів Кафи. Функції цих музикантів зафіксовані в Статуті Кафи, який було видано у 1449 році в Генуї.Музикантам в ньому було присвячено окремий розділ. Спочатку в ньому йдеться про трьох музикантів, які повинні були приходити у палац і грати там в присутності консула в певні дні. Мова йде про барабанщика (lembo), псалтериста (salterone) та зурниста (samarra). Також у палаці повинні були постійно знаходитися двоє трубачів (tubete). Вони мали трубити щоразу, коли консул вставав до столу. Ці трубачі повинні були виконувати і не пов’язані із музикою функції, наприклад, тримати коня консула та й загалом у всьому йому підкорятися. Один карамеліст (caramelle) повинен був грати щоразу коли консул відправлявся до церкви, а також щовечора «згідно існуючого звичаю».Загалом бухгалтерські книги Кафи підтверджують сказане у статуті, але й доповнюють його. Одночасно у палаці працювали від 5 до 8 музикантів. З них двоє-троє, іноді четверо – трубачі. Один псалтерист (sattarioni) та один лютнист (laudi) – обидва гравці на струнних музичних інструментах. Також, по-одному зурнисту (zamare) та карамелісту (caramelle), які грали на духових музичних інструментах. Обов’язковим учасником палацових музикантів був накрист (nacaratus), тобто литаврист.Мало того, протягом п’яти років (1469-1473, а може і до 1475) в палаці служив органіст Ніколай з Каміччі (Nicolaus de Camicia). Серед палацових музикантів неодноразово згадуються греки та вірмени та звичайно – італійці (Косма ді Дзоали, Павло з Трої, Георгій з Ассерето). Дуже цікавим є випадок з трубачем Георгієм Шейх-беєм (Georgius Sicbei tubeta), який трудився у 1458-1472 роках. З 1466 року йому став прислуговувати Якоб русин католик (Iacobus catholicus Ruthenus famulus tubete). Найвірогідніше він був викуплений з рабів та охрещений у Кафі за католицьким обрядом.Кафа була поліетнічним містом, можна навіть сказати – космополітичним. Генуезькій адміністрації доводилося поважати традиції своїх сусідів, незважаючи на непримиримість католицьких місіонерів, особливо домініканців. З особливим розмахом щороку відзначалось свято Різдва, під час якого передбачалась матеріальна винагорода грецьким священикам, які співали в палаці комуни піснеспіви «калімерос», а також пресвітерам, які співали «алілуя».Під час свята Епіфанії (Хрещення) відбувалось своєрідне змагання трьох хорів, які складалися переважно з греків приморських кварталів, але одного разу згадується хор вірмен. Католицькі місіонери у 1330-1340 роках навіть записали різдвяний латинський гімн "Reminiscens beati sanguinis" європейською музичною нотацією, але з кипчацьким текстом.Цей гімн був записаний у трактаті CODEX CUMANICUS, який був укладений католицькими місіонерами чи то Кафі, чи то Солдайї. Перша частина – латино-персько-половецький словник, а друга частина – німецько-половецький. Трактат призначався для виголошення проповідей та євангелізації невірних звичною для них мовою.Цікаво, що музиканти перебували на службі і в інших генуезьких фортецях Криму. Статут Кафи 1449 року передбачав виплату двом трубачам та одному накристу, які були зобов’язані охороняти стіни Солдайї (сучасний Судак) вночі. У 1454-1455 роках тут служив накрист Василій (Vasili naccarato) та трубач Антоній з далекої Баварії (Antonio de Bavallo tubeta). Той же Статут 1449 року передбачав у Чембало (сучасна Балаклава) виплату пенсіону шістьом сліпцям «які захищали це місто» (вірогідно під час заколоту греків у 1433 році). Серед них ми знаходимо накриста Іваніссіо (Ivanixio naccarato), який, мабуть, продовжував виконувати свої професійні обов’язки і після того, як осліп.
Окрім музикантів-стражників та палацових музикантів відомо і про інших музикантів. Про військових трубачів у Кафі відомо ще з кінця XIV століття. У 1372-1381 роках згадано про одного такого трубача на ім’я Тіранос (Tiranos trombeta). У 1455 році дізнаємося про трубача Раймонда (Raymondo tubeta). Ба більше, того ж 1455 року щонайменше двічі до Кафи прибував трубач хана (tubeta imperatoris tartarorum), якого пригощали питвом на солідну суму. Мова йде про трубача першого кримського хана Хаджи-Гірея. Функції таких трубачів вже були пов’язані передовсім із дипломатичними функціями, функціями гінців та, очевидно, розвідників.На щастя, ми можемо побачити автентичну книжну мініатюру першої половини XIV століття генуезького автора, де зображено татарського хана під час банкету. Розважають хана 11 музикантів, більшість з яких згадуються у масаріях Кафи.Джерело: Symbolon. Центр середньовічних та ранньомодерних студій