Народився Гвідо ді П’єтро близько 1400 року в Муджелло, неподалік Флоренції. Отримав добре виховання, уже в юності навчився малювати. У 20 років вирушив у Флоренцію, де продовжив навчання, познайомився з видатними людьми та брав активну участь у житті місцевої церкви.
Через 5 років Гвідо вступив в Орден Проповідників і змінив ім’я на Джованні да Ф’єзоле (за назвою місцевості, у якій був розташований монастир). У житті скромного ченця послух Богові та служіння спільноті були важливіші за особисті амбіції. Тому на деякий час він покинув творчу діяльність і, пройшовши формацію, став помічником настоятеля у ф’єзольському монастирі. До творчості Джованні згодом повернувся, однак тепер за її допомогою розповідав глядачам про цінності, які лежать в основі християнського способу життя. Джерелом натхнення для нього були Святе Письмо й молитва, без якої брат ніколи не починав творити; молитвою стало й саме його мистецтво. Фрески, ікони, вірші – усе було просякнуте глибиною віри автора та світлом Святого Духа. Джованні розписував каплиці (зокрема в Римі), писав вівтарні ікони, фрески в монастирях (найвідоміші містяться у флорентійському монастирі святого Марка). Дивлячись на його роботи, у яких було так багато янголів, брата почали називати ангельським – Фра Анджеліко.
Джованні спромігся вдало поєднати творчу діяльність, зв’язок зі світом і досконале виконання орденського уставу. Хоча був великим митцем, ніколи не пишався своїми досягненнями, більшу частину заробітку віддавав на потреби вбогих і стеріг смиренність серця. Помер 1455 року в Римі, беатифікований 1982 року.
Зображають блаженного в домініканському вбранні. Атрибут – пензель.
Покровитель митців.
Уклала Юлія Бойко
Зображення: Sartle
Схожі новини
