Був такий час, коли Різдво в Англії, де народився Чарльз, майже не святкували. Пуритани винищили давні народні звичаї, пов’язані з цим святом, як пережитки язичництва. Залишилася лише щорічна святкова проповідь у церкві.
У XIX столітті саме Дікенсу випала честь «відкрити» різдвяну тему в англійській літературі. Він написав славнозвісну «Різдвяну пісню у прозі» – повість про скупого багатія Скруджа, якого у Святвечір відвідують три різдвяні духи: Покровитель минулого Різдва, Покровитель теперішнього Різдва та Покровитель майбутнього Різдва. Перший нагадує Скруджу про щасливі дні його невинної юності. Другий показує соціальні проблеми сьогодення, які заважають святковому дню стати по-справжньому радісним. А третій відносить бідолаху до цвинтаря, куди той обов’язково потрапить, якщо не виправиться.Насправді це був лише страшний сон, але після такої «екскурсії», містер Скрудж перевиховується і стає милосердним християнином та добрим громадянином.
Цей простий сюжет, вкорінений у християнську традицію, у поєднанні з гумором Дікенса, викликав захват у читачів і породив новий літературний жанр у європейській літературі – «святочне оповідання».
Саме упродовж 1843–48 рр. перед Різдвом друкувався новий цикл повістей, які читачі сприймали як найкращий дарунок на свято.
Християнський світогляд та цінності пронизують твори Дікенса. У них перемагає добро й правда. Багато хто каже, що ці твори є дещо наївними. Але кожному із нас хочеться пережити момент чуда й простого дотику до надприродного. А коли ти віриш у Бога й розумієш, що Він змінює серця людей і що Він через Ісуса Христа може тебе спасти, то погоджуєшся, що саме так і можуть відбуватися з людьми чудесні перетворення.
Джерело: Слово про слово