Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Чи насправді св. Йосиф був літнього віку?
11:00 Середа 0 340
17-02-2021, 11:00

Чи насправді св. Йосиф був літнього віку?

Своїми роздумами про вік та чоловічу силу святого Йосифа ділиться архієпископ Фултон Шін.
Чи був він старим, чи молодим ? Більшість відомих нам статуй і картин зображують святого Йосифа, як старого чоловіка з сивою бородою, який взяв під захист Марію та Її обітниці зберігаючи до неї таку дистанцію, з якою лікар піднімає дитину у яслах. Звичайно ж, ми не маємо жодних історичних підтверджень віку св. Йосифа. Деякі апокрифічні тексти зображують його, як старого чоловіка; Отці Церкви після IV ст. доволі штивно дотримувалися цієї легенди. Художник Ґвідо Рені зобразив св. Йосифа старим із сивим волоссям.

Зображення:Wikimedia

Але коли ми намагаємось дослідити причини, чому християнське мистецтво змальовувало св. Йосифа старцем, ми виявляємо, що його вік повинен був краще захищати незайманість Марії. Якимось чином укорінилося припущення, що старість є кращим охоронцем невинності, ніж молодість. І тому мистецтво не свідомо зробило Йосифа чистим та незаплямованим через його вік, а не чесноту. Так само можна припустити, що найкращим способом показати, що людина ніколи не вкраде, було би зобразити її без рук. Це припущення ігнорує той факт, що не тільки молоді, а й літні чоловіки можуть також мати недозволені бажання. Сусанну спокушали в саду старші чоловіки. Але, більше того, зображення св. Йосифа старцем показує, що бачимо його як чоловіка, який не має багато життєвих сил, а не як того, хто панував над ними з огляду на Бога та Його святі наміри. Показувати Йосифа чистим лише тому, що його тіло постаріло, це так, ніби хтось хвалить гірський потік за те, що він висох. Церква не буде висвячувати священика, якому не вистачає життєвих сил. Церква прагне чоловіків, які мають що в собі опановувати, а не тих придушених, які не мають у собі енергії і не потребують «загнуздання». З Богом не інакше. Крім того, здоровий ґлузд нам вірити у те, що наш Господь волів би, щоб його названим батьком був хтось, здатний на складання жертви, а не хтось, змушений це робити.

Крім того, історичні факти свідчать: євреї «криво» дивились на непропорційний шлюб між старими і молодими; Талмуд допускає такі шлюби лише для вдів та вдівців. Нарешті, здається неможливим, щоб Бог зв’язав молоду матір, можливо шістнадцяти- чи сімнадцятирічну дівчину зі старим чоловіком. Якщо Він не вагався довірити свою Матір біля підніжжя Хреста юному Йоану, чому Він віддав Її старому біля ясел? Любов жінки завжди визначає спосіб, як любить чоловік: вона тихий вихователь його чоловічих сил. Оскільки Марію можна назвати «управителькою невинності» юнаків та дівчат, оскільки Вона є найбільшим натхненням християнської цнотливості, чи не логічно, що Пречиста спочатку мала би надихнути першого молодого чоловіка, якого сама зустріла – праведного Йосифа? Не применшуючи його здатність кохати, а підносячи цю здатність, Марія здобула свою першу перемогу у своєму чоловікові, повному сил, а не сивому опікунові!

Йосиф, ймовірно, був юнаком, сильним, чоловічим, рослим, гарним на вигляд, чистим і дисциплінованим; цей тип чоловіків часом бачимо, як пасе вівці, керує літаком або працює з дошками як тесля. Замість того, аби бути чоловіком не здібним до кохання, Йосиф мав палати з любові. Подібно до того, як мало б ми цінували Пресвяту Матір, якби Вона принесла свої обітниці чистоти як п’ятидесятирічна стара діва, ми мало б цінували її чоловіка, що був у поважному віці.

Молоді дівчата в ті часи, як і Марія, давали обітниці, що будуть любити тільки Бога; так само і юнаки, серед яких Йосиф настільки вирізнявся, що його називали «праведним». Замість того, щоб бути сухофруктом на столі Царя, він був скоріше квіткою, сповненою обітницею та силою. Він переживав не осінь життя, а його весну, вибухаючи енергією, силою та контрольованою пристрастю.

Марія та Йосиф під час своїх заручин принесли не лише обітниці чистоти, а також два серця, у яких били два потоки любові, більшої ніж будь-яке почуття, що пульсує в людських грудях. Жодне подружжя не любило одне одного більше, ніж Йосиф і Марія. Їх подружжя не було подібне до інших, бо відмовились від права на тіло; у нормальному подружжі єдність тіл - символ його доповнення, а екстаз, який їй товаришує - це лише передсмак радості, що наповнює душу, яка через благодать осягає єдність з Богом. Якщо у подружжі існує знеохочення і нудьга, це відбувається через брак внутрішньої Божественної Таємниці. Однак у випадку Йосифа і Марії не було потреби символу єдності тіл, бо вони брали участь у Божественності. Навіщо було гнатись за тінню, якщо мали суть? Марія та Йосиф не потребували тілесного доповнення подружжя, бо як гарно це описав Леон ХІІІ: «Доповнення їхньої любові було в Ісусі». Навіщо собі морочити голову мерехтливими свічками тіла, якщо їхньою любов'ю є Світло Світу? Істинно це Ісус, Радість Серця (voluptas cordium). Якщо Він - солодка радість сердець, то ніхто навіть не думатиме про тіло. Так як чоловік і дружина, коли стоять над колискою, похиляючись над новонародженим життям, забувають про себе, так Марія і Йосиф, маючи Бога у своїй сім'ї, ледь пам'ятали, що мають тіла. Любов чинить чоловіка і дружину одним цілим; у випадку Марії та Йосифа це не їх об'єднана любов зробила їх єдиним цілим. Це зробив Ісус. Не було в цьому світі більшої любові від цієї і ніколи не буде. Не пішли вони до Бога через взаємну любов; спочатку пішли до Бога і отримали глибоку і чисту взаємну любов.


Зображення: stjosephparish
Складні питання 15:00 Середа 0 219 Чотири поради про те, як не заблукати в сучасних літургійних суперечках, від отця Домініка Юрчака Під час свята Томи Аквінського в Інституті релігійних наук у Києві відбулася лекція отця Домініка Юрчака «Літургійний камінь спотикання, тобто про те, як не заблукати в сьогоднішніх літургійних суперечках».
Інформаційне повідомлення
Коментувати статті на нашому сайті дозволено лише на протязі 7 днів з моменту публікації.