6 лютого – обов’язковий спомин святого Павла Мікі і сподвижників, мучеників

Павло Мікі (бл. 1565–1597) народився в Кіото, у родині військового. Хрещення отримав у дитинстві, з 11 років навчався в єзуїтській школі, а у 22 роки й сам вступив у Товариство Ісуса. Після новіціату й навчання їздив по цілій Японії як катехит, а щоб донести до людей основні правди віри, готував тексти про них японською мовою. Схоласт і проповідник, він уже готувався до свячень, але був заарештований.

Разом із Павлом ув’язнили також Івана Соана де Гото, який працював катехитом, і Якова Кісаї. Яків (1533–1597) навчання отримав у буддистів, але став католиком, почувши про Христа. Був одружений і мав сина, проте дружина вирішила залишитися буддисткою й покинула чоловіка з дитиною. Яків віддав сина на виховання в християнську родину, а сам працював у єзуїтському коледжі, виконуючи різну роботу та зустрічаючи гостей. 1596 року вирішив приєднатися до Товариства Ісуса як брат-коад’ютор.

Заарештованих безневинних християн привезли в Нагасакі. Попри тортури, вони не зреклися віри. Тоді їх вивели під кпини натовпу на площу міста, де й пролунав смертний вирок. 5 лютого 1597 року Павла, Івана, Якова й іще 23 сподвижників, серед яких було троє дітей, розіп’яли. Аби вони швидше померли, їх пробили списом. На хресті святий Павло підбадьорював братів і звернувся зі словами проповіді та прощення до влади.

Мучеників беатифікували 1627 року; канонізував їх 1862 року Пій ІХ.

Зображають святих розіп’ятими, у єзуїтському вбранні.

Покровителі Японії. Павло Мікі – покровитель дебатів.

Упорядкувала Юлія Бойко