Єпископ Кава до семінаристів: «Прийміть цей дар з покорою і виконуйте те, що найголовніше: волю Небесного Отця»

Під час проповіді єпископ звернувся спершу до семінаристів, які цього дня приймали служіння лекторату: «Хочу вас заохотити, щоб ви від сьогодні це Слово чули, щоб ви його проживали, щоб воно не було для вас пустим. Слово, яке сьогодні вам вручається, — це слово самого Бога, і воно живе та діяльне. Це Слово не можна прийняти без віри. Нехай це буде найцінніша Книга, яка буде вам завжди товаришувати. Як будете кудись їхати в дорогу і будете збиратися, то нехай у вашому пакунку першою буде Біблія. Все інше можна собі придбати навіть на заправці. А ця книжка — це джерело життя. Особа, посвячена Богові — а ви такими є і до цього цілий час мандруєте, — вона живе зі слухання Слова Божого. Якщо не слухає — усе стає фікцією. Порожні звуки, які нічого не дають і нікого не спасають».


А тоді єпископ звернувся до семінариста, який приймав служіння аколітату: «Тобі сьогодні доручається неймовірний дар: тримати в руках, приносити до цього столу і брати з нього, передаючи людям, Пресвяту Євхаристію. Це теж зобов’язує тебе ставити Ісуса у центрі свого життя. На сьогодні це єдині ліки у світі, хворому на величезну кризу віри. Це знак, який промовляє, що там, де є культ Євхаристії, там, де з вірою звершується Свята Меса, там, де є культ Пресвятих Дарів, — там розвивається віра і там не бракує людей. Це дар, який у нашій Церкві посідає особливе місце. Тож ми не маємо права цим даром знехтувати, занедбати його чи не виконати».


А на завершення єпископ, посилаючись на юдейський звичай, коли батько приводив свого сина до синагоги і представляв його спільноті чоловіків, оповідаючи про його таланти й досягнення, зачитав так звану лаудацію. Вона слугувала запорукою того, що це не просто хлопчина з вулиці, але той, хто гідний посісти своє місце у цій спільноті: «Якщо приймаєте сьогодні ці служіння лекторату й аколітату, то робіть це з вірою, з пристрастю, з повним та відданим серцем, і тоді слова пророка Ісаї: «Коли ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти відкриєш душу свою, наситиш пригніченого душу, тоді засяє твоє світло в пітьмі, тьма твоя буде, немов південь. Господь завжди буде тебе водити, наситить твою душу за посухи, зробить міцними твої кості» — стануть лаудацією, яку читає вам не ваш земний батько, а сам Бог Отець. Він вами тішиться, Він говорить вам про те, яким даром ви є для Нього і які чуда Він хоче звершувати через ваше служіння. Прийміть цей дар із покорою та виконуйте те, що є найголовнішим: волю Небесного Отця».


Після завершення Святої Меси семінарист третього курсу Володимир Данилюк від імені семінаристів, які прийняли нове служіння, подякував єпископу-помічнику Львівської архідієцезії Едварду Каві за впровадження у ці служіння, а також за його батьківську турботу й духовний супровід, яким владика огортає семінаристів із першого їхнього дня у семінарії.  


Джерело: CREDO