Мати сумніви й побоювання – це не гріх. Гріх – дозволити, щоб вони окреслювали наші відповіді та зумовлювали вибори. На це звернув увагу 14 січня 2018 року Папа Франциск у проповіді в базиліці святого Петра у Ватикані з нагоди Всесвітнього дня мігранта й біженця. На цю Месу були запрошені численні мігранти, біженці та прохачі притулку.
Як повідомляє Радіо Ватикану, темою біблійних читань під час Меси було Господнє покликання. В уривку з Книги Самуїла йшлося про те, що Господь кличе нас на ім’я, запрошуючи, за словами проповідника, «шанувати той факт, що всі ми були створені як унікальні й неповторні істоти, всі різнимося, а кожен має окреме завдання в історії світу». В уривку з Євангелія від Йоана двоє учнів, які спитали Ісуса, де він, отримали відповідь: «Прийдіть і подивіться», – яка «відкриває нас до особистої зустрічі», спонукаючи прийняти, пізнати й визнати іншого.«Це запрошення, яке дає шанс стати ближнім для іншого, щоб побачити, де і як він живе. Для новоприбульців прийняти, пізнати й визнати означає пізнавати й шанувати закони, культуру і традиції країн, які їх приймають. Це також означає зрозуміти їхні побоювання й тривоги за майбутнє. Для місцевих громад приймати, пізнавати й визнавати означає відкритися для багатства різноманітності без упереджень, збагнути потенціал і сподівання новоприбульців, їхні слабкості та страхи».
«Справжня зустріч» не зупиняється на прийнятті, а зобов’язує до наступних кроків: «захистити, підтримувати й інтегрувати». У «справжній зустрічі з ближнім» Сам Ісус просить у нас прийняття, захисту, підтримки й інтеграції; це джерело спасіння, яке потрібно звіщати всім, наслідуючи апостола Андрія, який поділився вісткою про зустріч з Месією зі своїм братом Симоном і привів його до Ісуса.
«Нелегко увійти в культуру іншого, поставити себе на місце людей, які так від нас відрізняються, зрозуміти їхні думки й досвід. І тоді ми часто відмовляємося від зустрічі з іншими й будуємо стіни, аби захиститися. Місцеві громади іноді бояться, що новоприбульці збурять давній порядок, “украдуть” щось зі здобутого великою працею. Новоприбульці теж мають численні страхи: осуду, дискримінації, невдачі, – зауважив Папа. – Ці побоювання виправдані, вони ґрунтуються на сумнівах, зрозумілих із людської точки зору. Сумніватися та боятися – не гріхом. Гріхом дозволити, щоб ці страхи окреслювали наші відповіді, зумовлювали наші вибори, компрометували пошану й великодушність, живили ненависть і відкинення. Гріх – відмовитися від зустрічі з іншим, з відмінним, з ближнім, яка насправді є упривілейованою нагодою зустрітися з Господом».
І з цієї зустрічі з Ісусом, як підсумував Папа, випливає сьогоднішня взаємна молитва: «Мігранти й біженці моляться за місцеві громади, а місцеві спільноти моляться за новоприбульців і за давніх мігрантів».
За темою:
Дослухатися до своєї душі, аби згодом відкрити її Господу. Папська катехиза за 10 січня 2018 року
«Молюся разом з вами». Книжка Папи Франциска про молитву
Папа: Не треба молитися, мавпуючи, не цікавлячись тим, чого просимо