(зел) Четвер XIVзвичайного тижня
Або (біл) Довільний спомин св. ГЕНРІХА
ПЕРШЕ ЧИТАННЯ Бут 44, 18-21.236-29; 45, 1-5Або (біл) Довільний спомин св. ГЕНРІХА
Читання з Книги Буття
Тими днями приступив до Йосифа Юда й каже: «Прошу, владико, дозволь твоєму рабові промовити до мого владики на вухо й не прогнівись на твого раба, бо ж ти - як сам фараон! Владика раніш питав своїх рабів, чи є, мовляв, у вас батько або брат? Ми відповіли владиці: "Є в нас старенький батько й молодий брат, який народився в нього під старість. Брат його вмер і він один зостався з дітей своєї матері, то й полюбив його батько". Ти ж сказав до твоїх рабів: "Приведіть його до мене, щоб я поглянув на нього. Коли не прийде ваш найменший брат з вами, не бачити вам більше лиця мого". І як ми повернулися до твого раба, мого батька, то й розповіли слова владики. Тоді батько наш сказав: "Ідіть знову, купіть нам трохи харчів". А ми відповіли: "Не можемо йти. Як буде з нами наш найменший брат, то підемо. Ми бо не можемо з'явитися перед лицем цього мужа, коли не буде з нами нашого найменшого брата". Тоді твій раб, мій батько, каже до нас: "Ви самі знаєте, що двох тільки вродила мені моя жінка. Один з них пішов від мене, і я сказав: Певно роздерто його на шматки! Та й не бачив я його й досі. Як же ви візьмете від мене ще й цього і спіткає його якесь лихо, то мене, сивоголового, зведете від смутку до шеолу"». Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: «Вийдіть усі від мене!» І не зосталося при Йосифові нікого, коли він виявляв себе своїм братам. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона. Та й каже Йосиф до братів своїх: «Я - Йосиф! Чи ще живий мій батько?» Та брати його не могли йому відповісти, бо опанував їх великий страх. А Йосиф каже до своїх братів: «Приступіть лишень до мене». І вони приступили. Та й каже він знову: «Я - Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами до Єгипту». Слово Боже.
Респонсорійний Псалом Пс 105,16-17. 18-19.20-21
Згадайте чуда, що вчинив Господь наш.
Він навів голод на землю, *
знищив усі їхні запаси хліба.
А перед ними послав людину: *
Йосифа, запроданого в рабство.
Кайданами скували його ноги, *
залізо оповило його шию,
доки не збулося Його слово, - *
випробовувало його слово Господнє.
Цар послав його звільнити, - *
визволив його володар народів.
Він настановив його господарем над своїм домом *
і управителем над усім своїм маєтком.
СПІВ ПЕРЕД ЄВАНГЕЛІЄМ nop. Мк 1, 15
Алілуя, алілуя, алілуя.
Наблизилося Царство Боже.
Покайтеся і віруйте в Євангеліє!
ЄВАНГЕЛІЄ Mт10, 7-15
Читання святого Євангелія від Матея
Того часу Ісус сказав своїм Апостолам: «Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне. Хворих оздоровляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали - даром давайте. Не беріть ні золота, ні срібла, ні мідяків у ваші пояси, ні торб у дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці; бо робітник вартий свого утримання. А коли ввійдете в якесь місто чи село, розпитайте, хто там є достойний; і там залишайтеся, доки не вийдете. Входячи ж до дому, вітайте його, І якщо дім буде достой ний, нехай зійде ваш мир на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас. І як хто не прийме вас і не послухає ваших слів, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг. Воістину кажу вам: легше буде землі Содомській і Го-моррській у день суду, ніж тому місту». Слово Господнє.
Сьогоднішнє Євангеліє звертає нашу увагу на слова: “Ви дайте їм їсти”. Ісус дає учням “урок” як творити чудо. Вони роздають голодним хліб, який Він благословив. Але чудом є не тільки саме розмноження хліба, але також і ділення з іншими та взаємне піклування один про одного. Сьогоднішній світ як ніколи раніше потребує знаку ділення, потребує спільноти. Символічні сім хлібів, це не так багато, але достатньо багато для того, щоб наситити голодних.
Слова сьогоднішнього Євангелія Ісус скеровує не лише до фарисеїв, але також і для нас це є різке звинувачення. Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене (Мт 15,8). Цими сильними словами Він нагадує нам, щоб наше життя, наші вчинки, наше прагнення служити братам і сестрам були щирі та позбавлені лицемірства і фальші.