Папа: Літургія – це життя, яке формує, а не якась ідея, якої треба навчитися

Про це повідомляють Новини з Ватикану.

Перші плоди літургійної реформи

У промові до учасників асамблеї Папа нагадав, що невдовзі мине півстоліття, відколи 8 травня 1969 року святий Павло VI заснував Конгрегацію Божого культу, щоб впроваджувати в життя постанови Другого Ватиканського Собору. Тоді молитовна традиція Церкви потребувала оновлених формулювань, які не дозволили б утратити нічого з тисячолітнього багатства Церкви, а навпаки, допомогли його віднайти. Уже на початку 1969 року стали помітні перші плоди реформи: 14 лютого було проголошене документ у формі motu proprio «Mysterii paschalis» щодо римського календаря й літургійного року; 3 квітня побачила світ апостольська конституція «Missale Romanum», якою Папа проголосив Римський Месал; згодом з’явились інші важливі документи щодо хрещення дітей, Таїнства Подружжя тощо. Це були перші кроки того шляху літургійної реформи.

Але, нагадав Папа, аби покращити літургійне життя вірних, не достатньо змінити літургійні книги. Щоб життя було справді культом, приємним Богові, необхідно змінити серце. На цю переміну скероване християнське поклоніння, яке має на меті привести людин до найважливішої зустрічі – з живим Богом. На це й зараз спрямована праця учасників асамблеї.

Співпраця, діалог і синодальність

У церковному сопричасті діють у дусі співпраці, діалогу й синодальності як Апостольська Столиця, так і єпископські конференції: «Святий Престол не заміняє єпископів, а співпрацює з ними, щоб служити, у багатстві різних мов і культур, молитовному покликанню Церкви в світі».

У такій перспективі 3 вересня 2017 року було запропоновано motu Proprio «Magnum principium», яким Папа Франциск вирішив посприяти кращій співпраці між єпископськими конференціями й дикастерією Римської курії, що має завдання сприяти поширенню Святої Літургії. Його Святість побажав, щоб така співпраця була зрілою, свідомою великої відповідальності та гармонійною.

Виклик виховання

Літургія – це життя, яке формує, а не якась ідея, якої треба навчитися; а реальність важливіша за ідею. Тому в літургії, як і в інших церковних сферах, треба не вдаватися до безплідних ідеологічних поляризацій, а взяти за точку відліку реальність літургії, що є живим скарбом, якого не можна зводити до смаків чи тенденцій і який необхідно слухняно прийняти й поширювати з любов’ю як незамінну поживу для органічного розвитку Божого люду.

Папа нагадав, що літургія – це не сфера для «зроби сам», а місце об’явлення церковної єдності, тому в молитвах і жестах церковної спільноти виявляється «ми», а не «я». Коли ностальгійно оплакуємо тенденції минулого чи бажаємо нав’язати якісь нові, то ризикуємо протиставити частину цілому, тобто «я» – Божому людові, абстрактне – конкретному, ідеологію – сопричастю, світське – духовному.

Тому, спираючись на гасло асамблеї, Його Святість наголосив на завданні «літургійного виховання» – поширення серед Божого люду краси живого Господнього таїнства, яке проявляється в літургії. «Літургійна формація» – це насамперед усвідомлення незамінного значення, яке має літургія в Церкві та для Церкви; сприяння кращому розумінню молитви Церкви й любові до неї як досвіду зустрічі з Господом і з братами й сестрами.

Літургійне виховання

Досвід літургії розпочинається від навернення через осягнення способу думання та діяння у Господі, тому літургійне виховання не може обмежитися лише тим, щоб запропонувати знання літургійних книг і забезпечити дотримання обрядів – хоча ці аспекти теж дуже потрібні. Аби літургія формувала й перемінювала, духовенство й миряни мусять розуміти сенс її слів, співу, музики, а навіть тиші. Містагогія – це шлях, придатний для того, щоб увійти в таємницю літургії – живої зустрічі з розп’ятим та воскреслим Христом.

Папа звернув увагу також на етапи літургійного виховання, вказуючи на те, що, окрім початкового втаємничення, необхідна «постійна літургійна формація» і духовенства, і мирян.

«Дорогі брати та сестри, усі ми покликані до того, аби поглиблювати й оживляти наше літургійне виховання. Літургія – це справді головна дорога, якою проходить християнське життя на кожному етапі розвитку», – сказав Його Святість, іще раз вказуючи на прекрасний обов’язок, який стоїть, зокрема, перед учасниками асамблеї: допомогти Божому людові пізнати красу зустрічі з Ісусом Христом у літургії.