Призабутий святий: учень на ім’я Ананія

Зачудовані їхньою величчю, ми можемо й не помітити людини, чия роль у наверненні Павла була незамінна. Ідеться про Ананію, дамаського учня, який, за Божим наказом, вилікував і охрестив Павла. Погляньмо ж сьогодні на дві чесноти Ананії: довіру й неговіркість.

Ананія має довіру до того, що Бог через нього зцілить Павла, – ба більше, довіряє, що Бог не пошле його в пастку. Попервах, зрозуміло, він вагається – адже Павло аж дихає «погрозою та вбивством» (Діян 9, 1). Та коли Бог запевняє, що Павло змінився, Ананія негайно йде його зцілити. Це надзвичайна довіра. Щоб краще зрозуміти її, пригадаймо пророцтво Ісаї про те, що «вовк буде жити вкупі з ягнятком» (Іс 11, 6). У певному сенсі Бог наказує ягняті Ананії стати віч-на-віч з вовком, Павлом. Вовки їдять ягнят, і так само Павло переслідував християн. Але, довіряючи Богові, Ананія сміливо звертається до нього: «Савле, брате».

Чесноту неговіркості він показує нам, коли, зціливши й охрестивши Павла, мовчки йде. Павло згадує Ананію ще раз, переказуючи цю історію, і Святе Письмо більше нічого не говорить про нього. Ананія зникає за лаштунками посеред сцени, так і не дочекавшись овацій, і Павло надалі стає центральною дійовою особою. Ананія відмовляється від будь-яких претензій на людське схвалення. Ніколи з його вуст не зірветься щось на кшталт: «А знаєш Павла? То це я його навернув!» Натомість Павло відтепер, уподібнившись Ананії довірою до Бога, примножуватиме і плекатиме ці дві чесноти.

Про це мало хто знає, але Церква вшановує Ананію як святого. У Римському Мартирологу його спомин припадає на 25 січня, водночас і пов’язуючи Ананію з Павловим наверненням, і навіки ховаючи його за святом Навернення апостола Павла. Навряд чи більшості з нас колись доведеться стати свідками літургійного спомину святого Ананії.

Хоча його приклад довіри й неговіркості може свідчити про різне, мене він змушує побачити у святому насамперед покровителя сповідників. Як Ананія, священик зцілює душу, допомагає відкрити її для благодаті, а потім, будучи інструментом у руках Бога, має мовчати про все. Сама печать сповіді означає, що священики не можуть похвалитися своєю сповідницькою величчю – а хіба молитися, щоб їхні пенітенти стали великими святими, як апостол Павло.

Святий Папа Йоан Павло ІІ підкреслив це важливе, але мовчазне служіння сповідників – служіння, яке підтримує святих. Щодо Ананії слова Йоана Павла II звучать надзвичайно влучно: «Я також хочу віддати належне незліченним і майже завжди безіменним сповідникам, яким належить заслуга спасіння багатьох душ. Вони допомагають навернутися, боротися з гріхом і спокусою, зростати духовно й, кажучи загалом, досягти святості. Не побоюся сказати, що навіть найвидатніші канонізовані святі зазвичай народжувалися й достигали в їхніх сповідальнях – і не тільки святі, а разом із ними вся духовна спадщина Церкви й розквіт цивілізації, сповненої християнського духу! Тож хвалімо цю мовчазну армію наших братів, які добре служили і щодня служать справі примирення через Таїнство Покаяння».

Хвалімо ж цю неговірку армію сповідників. Хвалімо святого Ананію. Але передусім хвалімо Бога, нашого справжнього мовчазного цілителя.

Джозеф Мартін Гейґен ОР, «Dominicana»

За темою:
Календар святих на 22–28 січня 2018 року
Папа: Покликання індивідуальне, та воно робить нас частиною спільноти
8 найдавніших християнських храмів на світі