Цей день в історії Католицької Церкви (2 червня)

Кажуть, коли генеральному секретарю ЦК Комуністичної партії Польщі Едвардові Гереку повідомили, що Кароль Войтила став Папою Римським, він у розпачі вигукнув: «О Боже!» Правда це чи ні, але щодо візиту Понтифіка на Батьківщину обидві сторони переслідували свої цілі: Папа прагнув пробити «залізну завісу», а польський комуністичний уряд розраховував підняти свій престиж серед світового співтовариства. Основною проблемою був час – і Папа, і польський уряд прагнули встановити свої умови. Як привід для приїзду Папа запланував святкування з нагоди 900-ліття мученицької смерті святого Станіслава Щепановського, які мали відбутись у травні. Реакція керівництва Компартії була негайна: візит дозволено лише в червні, і це останнє слово! Крім того, очільник СРСР Леонід Брєжнєв наполягав, щоб Папа взагалі відмовився від поїздки, покликавшись на хворобу, але ця вимога не подіяла.
2 червня святий Йоан Павло ІІ зійшов з літака й поцілував рідну землю. Під час візиту, який тривав з 2 по 10 червня, Папа відвідав Варшаву та Краків. Засоби масової інформації отримали спеціальний наказ – не знімати натовпів. Тож сотні тисяч присутніх на Літургіях людей лишаються за кадром. Тим часом у Польщі обривалися телефонні лінії: по всій країні люди ділилися враженнями, розповідали останні новини про Понтифіка. На Літургії масово приносили записувальні пристрої, щоб і згодом слухати проповіді Папи. Інформаційна блокада не вдалася. Під час Літургії на краківських Блоньках Папа двічі промовив: «Треба відкривати кордони!»
2 червня 455 року – вандали на чолі з королем Гейзеріхом захопили і розграбували Рим.У п’ятому столітті нашої ери Західна Римська імперія доживала свої останні роки. Пошматована варварськими племенами, які увірвалися на її землі внаслідок Великого переселення народів, вона вже не мала сил для захисту. Коли армія Гейзеріха підступила до Рима, йому назустріч вийшли не славетні римські легіони, а Папа Лев І. У 452 році цей Понтифік переконав царя гуннів Атіллу не захоплювати місто. Тепер він умовив вандалів не проливати крові мирних людей та не палити будинків.
Гейзеріх увійшов у Рим і пробув там два тижні. Він наказав вивезти усе, що можливо, аби прикрасити свою столицю – Карфаген. На відміну від вождя вестготів Аларіха, який захопив Рим у 410 році, Гейзеріх не взяв під особливий захист будівлі, що належали Церкві. Святий Віктор Вітенський згадує про принаймні один знищений християнський храм. Король вандалів дотримався даного Папі слова не проливати крові, проте захопив у рабство тисячі людей, яких розподілив між вандалами й маврами. Той самий святий Віктор Вітенський розповідає про участь у їх визволенні Католицької Церкви, яка дала кошти на викуп із власної скарбниці.
Ми знаємо слово «вандалізм», яке означає жорстоке й позбавлене глузду нищення культурних цінностей. Цей термін виник за Французької революції, наприкінці XVIII століття. Проте сучасні дослідники ставлять під сумнів той факт, що дії вандалів у Римі були аж такі дикунські. Збереглося достатньо джерел, які свідчать, що загалом обіцянки, даної Левові І, король Гейзеріх дотримав.
Павло Зінченко, Католицький Медіа-Центр