Папа: Станьмо за прикладом Ісуса хлібом, розламаним для інших

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Зупиняючись на темі Хліба, проповідник пригадав, що Христос пропонує себе християнам як Хліб життя, немов каже: «Без мене ви не зможете жити». Учитель вживає сильні слова: «Їжте Моє Тіло і пийте Мою кров» (пор. Йн 6, 53). Це означає, що нам необхідно ввійти в особистий живий зв’язок із Господом. Пресвята Євхаристія – це Тіло і Кров Спасителя, а не якийсь гарний обряд; це найглибша конкретна єдність людини з Богом; це настільки реальна єдність любові, яка приймає форму трапези.

Християнське життя щоразу розпочинається звідси, із тієї трапези, де Бог живить нас любов’ю. Без Нього, без цього Хліба житт, будь-які зусилля в Церкві марні, про що пригадував єпископ Тоніно Белло: «Не достатньо чинити діла милосердя, якщо в них бракує любові. Якщо бракує любові, від якої розпочинаються діла, якщо бракує джерела, якщо бракує відправної точки, якою є Євхаристія, тоді будь-яка душпастирська діяльність це лише миготіння речей».

Ісус в Євангелії додає, що той, хто споживатиме Його Тіло і Кров, житиме Ним, тобто уподібниться до Нього. Ісус – наш роздроблений Хліб, і той, хто Його отримує, також стає роздробленим хлібом для інших, тобто, дарує себе ближнім: перестає жити для себе самого, задля особистого успіху чи для того, щоби стати кимось чи щось отримати, але живе для Христа і як Він, а саме – для інших. «Жити для» – це знак тих, які споживають цей Хліб, це «торгова марка» християнина. Як зазначив Папа, на кожному храмі можна було б повісити оголошення: «Після Служби Божої не можна більше жити для себе самих, але для інших».

Єпископ Тоніно жив саме так, адже був серед своїх вірних як єпископ-слуга, що перед кіотом у храмі вчився бути поживою для вірних. Він дуже прагнув Церкви, яка відчуває голод за Ісусом та не терпить жодної світськості, яка вміє побачити Христове тіло у незручних кіотах бідності, страждань і самотності.

Пресвята Євхаристія, як навчав єпископ Тоніно, не терпить «життя навсидячки», бо тоді залишається недовершеною Святою Тайною. Отже, кожен із нас повинен себе запитати: «Чи звершена в Мені ця Свята Тайна? Чи мені подобається лише, коли мені служить Ісус, чи я таки підіймаюсь, щоб послужити Христові?» І як Церква ми повинні себе запитати: «Після стількох Святих Причасть, чи стали ми людьми сопричастя, людьми єдності?»

«Хліб життя, роздроблений Хліб це також і Хліб миру», – наголосив проповідник, пригадуючи, що єпископ Тоніно вважав, що мир не приходить тоді, коли кожен бере свій хліб і йде його споживати окремо, але тоді, коли всі споживають його разом, без поділів, коли довкола столу сідають різні люди, коли інший є для нас обличчям, яке ми хочемо пізнати, приголубити. Позаяк усі конфлікти та війни мають своє коріння у «зникненні облич». Отож, ми, що ділимось цим Хлібом єдності, покликані любити кожне обличчя та бути будівничими миру.

Далі Понтифік зосередив свою увагу на другому ключовому моменті для життя християнина – на Слові. Євангеліє розповідає, що виникла чимала дискусія щодо слів Ісуса, мовляв, як Він може дати Своє Тіло їсти і Свою Кров пити? На думку Папи, багато наших слів схожі на ці, бо ж і ми іноді запитуємо: «Як Євангеліє може вирішити проблеми світу? Для чого чинити добро, коли так багато зла?».

Саме у такий спосіб повторюємо помилку тих людей часів Ісуса, спаралізованих дискусіями над Його словами, замість того, щоби бути готовими прийняти ту життєву переміну, про яку Він просить. Люди не розуміли, що Слово Ісуса для того, аби прямувати вперед, а не для того, щоби сісти й просторікувати про те, що добре, а що ні. Саме тому єпископ Тоніно Белло бажав, щоби люди перейшли від слів до вчинків і не боялися змінитись. Ісусові не можна відповісти згідно із розрахунками чи зручностями моменту, але лише словом «так» на все життя. Йому потрібні не наші роздуми, а наше навернення.

Як зазначив Папа Франциск, до цього нас закликає Слово Боже із сьогоднішнього першого літургійного читання, де воскреслий Ісус звертається до Савла і пропонує йому не роздумувати над Своїми словами, а розпочати нове життя, мовивши до нього: «Встань же, та йди в місто, і тобі скажуть, що маєш робити» (Діяння Ап 9, 6). Передусім, встати, а не лежати на землі, страждаючи чи піддаючись страхові. Завжди мусимо вставати, дивлячись вгору, адже апостолові Ісуса не личить вдовольнятися незначними задоволеннями.

Потім Ісус каже Савлові ввійти до міста. Також і до кожного з нас Він промовляє такі ж слова: «Йди, не залишайся замкненим у своєму безпечному просторі, ризикни». Зустрівши Воскреслого, християнин не може більше чекати, відкладати на потім – він мусить іти. Вийти поза себе самого, незважаючи на всі проблеми та непевності. У цьому апостол Павло для нас зразок: втративши зір, він усе-таки підіймається і йде в місто.

На закінчення Ісус промовив до Савла: «І тобі скажуть, що маєш робити». Савло був чоловіком рішучим і твердим, але він мовчить та іде, виявляючи свою слухняність Божому Слову. Він упокоряється, стає слухняним, бо розуміє, що його життя вже більше не залежить від нього самого. Він вчиться покори. Але покірний не означає боязкий чи пригноблений, але слухняний Богові та Його волі.

Підсумовуючи, Папа Франциск наголосив, що Боже Слово робить людину вільною, підіймає її та допомагає прямувати вперед, робить її покірною й водночас сміливою. Боже слово не робить нас головними дійовими особами чи чемпіонами власної майстерності, але справжніми свідками Ісуса Христа у світі. «Дорогі брати та сестри, на кожній Службі Божій ми живимося Хлібом життя і Словом, які спасають: живімо тим, що звершуємо! Так, як єпископ Тоніно, будемо джерелом надії, радості та миру», – закінчив проповідь Папа Франциск.


За темою:
20 квітня відбудеться пастирський візит Папи Франциска до Алессано й Мольфетти
Папа: Тільки Бог є Господом життя
Папа: Не існує євангелізації з м’якого крісла