Папа: Коли Господь запалює серце, неможливо загасити надію

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Промовляючи до вірних, які зібралися на площі біля місцевого кладовища, Понтифік звернув увагу на те, що й могильна плита над місцем спочинку цього праведника не підіймається монументально вгору, але простягається на землі. І отець Тоніно, «посіяний у своїй землі», немовби каже: «Дякую, тобі, моя земле, мала й убога, що породила мене таким же вбогим, як і ти, і саме цим дала мені незрівнянне багатство зрозуміти бідних і змогти присвятити життя служінню їм».

«Він мав рацію, бо бідні дійсно є багатством Церкви. Дон Тоніно ще раз нам про це нагадує перед обличчям постійної спокуси йти за новими володарями, шукати привілеї, вдовольнятися зручним життям», – зауважив Папа, підкреслюючи, що під час Різдва чи Великодня єпископ Белло постійно вказував на те, що «Євангеліє часто кличе до незручного життя, бо хто йде за Ісусом, той любить бідних і смиренних». «Церква, яка носить у своєму серці вбогих, – додав він, – завжди залишається налаштованою на Божий канал, ніколи не втрачає частоту Євангелія та відчуває обов’язок повертатися до суттєвого, аби послідовно визнавати, що Господь – єдине справжнє благо».

За словами Понтифіка, Дон Тоніно заохочує «не теоретизувати про близькість із бідними», а «бути близькими з ними», як це робив Ісус. Цьому праведному єпископові «не заважали прохання», його «ранила байдужість». Він «не боявся нестачі грошей», але був стурбований непевністю у світі зайнятості й за кожної слушної нагоди повторював, що «на першому місці стоїть робітник та його гідність, а не прибуток і захланність».

«Він не стояв, склавши руки, але діяв на місці, щоби сіяти мир глобально, у переконанні, що найкраще запобігати насильству й будь-яким формам війни, опікуючись нужденними та домагаючись справедливості. Насправді якщо війна породжує бідність, то й бідність породжує війну. Мир будують, починаючи від домівок, доріг і майстерень, де вручну формується спільність», – сказав Папа.

Звертаючись до місцевих мешканців, Єпископ Рима підкреслив, що це покликання миру належить їхній землі, яку святої пам’яті Дон Тоніно любив називати «вікном», навстіж відчиненим з півдня Італії в напрямку «багатьох півднів світу», де не бракує бідності. Але, за словами Понтифіка, це також «вікно надії» на те, що Середземномор’я, колиска цивілізації, «ніколи не буде натягнутою тятивою війни, але гостинним ковчегом миру».

Папа зауважив, що єпископ Антоніо Беллло був дійсно «мужем своєї землі», де дозріло його покликання «стати не просто набожним вірними, а по-справжньому закоханим у Господа», адже коли Він запалює серце, «не можна погасити надію», коли «Господь вимагає слова “так”, не можемо відповідати“можливо”».

«На цій землі Антоніо народився як Тоніно і став отцем Тоніно. Це ім’я, просте й близьке, яке читаємо на його могилі, досі промовляє до нас. Воно розповідає про його бажання ставати малим, аби бути близьким, скорочувати віддалі, подати руку. Він запрошує до простої та справжньої відкритості Євангелія», – сказав Папа Франциск, цитуючи далі слова цього єпископа до священиків: «Любімо світ. Бажаймо йому добра. Йдімо з ним пліч-о-пліч. Виявляймо до нього милосердя. Не виставляймо перед ним завжди суворість закону, якщо не пом’якшили її вкрапленнями лагідності».

Як зауважив Папа, ці слова показують «прагнення Церкви для світу», яка не є світською, але існує «для служіння світові», яка не чекає на те аби щось отримувати, але готова поспішити з невідкладною допомогою, яка «ніколи не приспаною ностальгією за минулим, а запаленою любов’ю до сьогодення». А ім’я «Дон Тоніно» свідчить про його «корисну алергію до титулів та почестей», про його прагнення «позбавляти себе чогось задля Ісуса, Який позбавив Себе усього», про його мужність «визволятися від того, що може нагадувати ознаки влади, аби звільнити простір для сили знаків». Він заохочував скинути одяг, який ускладнює крок, зодягнувшись у служіння, бути «Церквою, оперезаною фартухом».

Духовний заповіт отця Тоніно для сучасників Понтифік підсумував його словами про те, що християни повинні бути людьми, які ніколи не відокремлюють молитву та дію, але взявши за відправну точку споглядання, дозволяють, щоб воно перетворилося у динамізм.

«Дорогі брати й сестри, – підсумував Папа, – у кожній епосі Господь ставить на шляху Церкви свідків, які втілюють пасхальну благовість, пророків надії на майбутнє для всіх. Із вашої землі Бог покликав одного з таких як дар і пророцтво для нашого часу. І Бог бажає, аби Його дар був прийнятим, щоби Його пророцтво здійснилося. Не вдовольняймося записуванням гарних спогадів, не дозвольмо, аби нас опанували ностальгія за минулим, порожні балачки теперішнього чи страхи перед майбутнім. Наслідуймо отця Тоніно, піддаймося поривові його молодечого християнського запалу, почуймо його наполегливий заклик жити Євангелієм без пільг. Цей сильний заклик звернений до кожного з нас».

За темою:
20 квітня відбудеться пастирський візит Папи Франциска до Алессано й Мольфетти
Папа: Тільки Бог є Господом життя
Папа: Не існує євангелізації з м’якого крісла