Серце Ісуса, жертво за грішників; спасіння тих, хто на Тебе уповає

Це правда! Реальними катами Ісуса були наші гріхи. Ми були причиною Його муки, того, що Він став жертвою ублагання. Кожен мій гріх зробив свій внесок у страждання Христа та спричинився до поранення Його Серця. Тому Серце Ісуса є реальною і постійно оновленою жертвою, що складається грішниками і буде нею аж до кінця світу, бо кожен гріх знову Його ранить.

Кривава жертва на хресті звершена раз в історії світу. Однак Ісус, присутній у Пресвятому Таїнстві, і далі страждає, зазнаючи принижень. Це Таїнство так тісно пов'язане з Його болісною мукою, що під час приватних об'явлень багатьом святим майже завжди Ісус являється страждаючим, серед знарядь своїх тортур, зі словами, сповненими смутку. Так являвся Христос св. Маргариті та багатьом іншим, просячи про винагородження за завдані зневаги.

Аби скласти Богу Отцю таку досконалу жертву, єдинородний Божий Син прийняв людське тіло і душу та пожертвував на Голготі своє життя за нас. Це була досконлала жертва, яку прийняв Небесний Отець. Христос у ній був одночасно Священником і Жертвою. Цю істину гарно пояснив св. Йоан Павло ІІ у своїй Літанії до Христа, Священника і Жертви. Ця жертва відкупила наші гріхи, Христос став жертвою грішників. “… Кров Ісуса, Його Сина, очищає нас від усякого гріха” (пор. 1Йо 1, 7) - нагадує св. Йоан євангеліст. Вона повторюється щодня з  усім багатством благодатей, так і як вперше на Голгофі. Намагаймося ж з великою любов'ю та вдячністю якомога частіше брати в ній участь, стаючи під хрестом нашого Господа.

Це саме завдяки своїй жертві Ісус став нашим спасінням. На Нього покладаємо нашу довіру і Він є надією нашого спасіння. Надія - це одна з трьох богословських чеснот, без яких християнин не може бути спасенним. Надія має дуже велике значення для нас, паломників, які часом проходимо складними та небезпечними дорогами нашого життя. Вона зірка, що веде, вказуючи дорогу до вічного життя. Яким важким було б наше життя, якби ми не мали надії, що колись отримаємо від Бога нагороду в небі, якби ми не мали впевненості, що порядним життям та добрими вчинками можемо на цю нагороду заслужити!

Святе Письмо у багатьох місцях вказує на фундамент надії, який людина знаходить у Бозі. “Відпочинь у Бозі, моя душе, бо від Нього походить моя надія” (пор. Пс 62, 6), - молиться псалмоспівець. Впевненість псалмоспівця, безумовно, випливає з факту постійності та вірності Бога, яку людство від самого початку помічало в історії спасіння: “У Бозі моє спасіння й моя слава, міцна моя скеля; прибіжище моє у Бозі” (Пс 62,8). Ця вірність особливим чином виявилась у вчинках та вченні Ісуса Христа.

Спасіння, запропоноване кожній людині з доброти Божественного Серця Ісуса, є для неї найціннішим даром Бога-Любові. Це Ісус виходить назустріч людині, щоб запитати: “Чи хочеш?”. Коли зустрічається з доброзичливою та позитивною відповіддю, як хоча б у випадку Закхея, тоді радість спасіння охоплює не лише людину, а насамперед самого Бога: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.” (пор. Лк 19, 9-10).

Маймо ж безмежну довіру та непохитну надію на любляче Серце нашого Спасителя, Який заради нашого спасіння став Жертвою. Своєю благодаттю Він завжди допоможе нам подолати всілякі труднощі.

Дорогий мій Спасителю, віддаюсь цілковито Твоєму Божественному Серцю. Чини зі мною, що хочеш.

Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ