Цікаво, що після закликів до Ісусового Серця сокрушеного, страждаючого і пробитого списом, йдуть заклики, що окреслюють Серце Ісуса як джерело всілякої розради.
Цей заклик співзвучний зі словами св. Павла: “Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає” (пор. 2Кор 1, 3-4).Ісус, Який сам зазнав відкинення, самотності, погорди досконало знає, як людина в такому стані потребує розради близької особи.
Сучасна людина досвідчує різних страждань: фізичних – хвороби, втоми, самотності, голоду, холоду; духовних –упокорення, спокус, сумнівів, ненависті, заздрості, страху перед смертю … Ми потребуємо розради, що дає нам трохи радості, діючої як бальзам на рану.
Багато хто шукає розради в розвагах, алкоголі, наркотиках, сексі, тобто в гріху. Однак ця розрада оманлива, короткотривала, минуча, яка потім, коли людина опам᾿ятається вводить її у ще більші страждання.
Ми часто намагаємось шукати розради, зрозуміння у людей. Однак у багатьох випадках зазнаємо розчарування. Той, кому ми відкрили нашу душу, часто виявивляється недостойним довіри, яку до нього мали, використавши ситуацію, висміявши, не дотримавши таємниці…
Єдину справжню розраду можемо знайти тільки у Пресвятому Серці Ісуса. Він сам нас до цього заохочує: “Прийдіть до Мене всі, втомлені та обтяжені, і я заспокою вас” (пор. Мт 11,28). Ісус дав св. Маргариті обітницю: “Буду розрадою для всіх душ, що мають набожність до Мого Серця”.
Ісусє джерелом розради, яке ніколи не висихає. До цього Джерела кожен може підійти, зачерпнути та пити: “Коли спраглий хтось, а вірить в Мене - нехай прийде до мене і п'є!” (пор. Йо 7,37).
Ісус знає прагнення нашого серця найкраще: це прагнення любові та розради. У Посланні до євреїв читаємо: “Бо ми не маємо такого архієрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха. Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милість і знайти благодать на своєчасну поміч” (Євр 4,15-16).
Навіть найкращий приятель може розчарувати, залишити нас, та навіть скривдити. Ісус же ніколи нас не розчарує, не залишить самих. Він сам у цьому переконував: “Не залишу вас сиротами”, залишившись з нами у Пресвятому Таїнстві, щоб ми Його не шукали десь далеко. У Євхаристії ми маємо доступ до Його Серця, якому можемо довірити наші смутки і досвідчити справжньої розради.
Ісус неустанно чекає кожного з нас в дарохранительниці. Там б'є джерело Його розради. Звідти Він оточує кожного з нас любов'ю і товаришує нам на всіх дорогах нашого життя. Він, Який знає кожного з нас,бачить наші серця, наші болі та страждання, знайде ефективний спосіб, аби нас потішити.
У Святому Причасті Ісус приходить до нашого серця, шоб поєднати Своє Серце з нашим. У таїнстві Євхаристії ми можемо покласти нашу голову, як св. Йоан під час Останньої Вечері,на груди Спасителя, і прислухатись до ритму Його Серця. Якби ми мали таку віру, як святі, то усвідомлення того, що Ісус є з нами, одразу розсіяло б всі наші смутки. Вони зникли б, як темрява перед сонцем, що сходить.
Несімо розраду Ісусу нашим життям, нашими добрими вчинками. Пам'ятаймо про Його слова: “Що ви вчинили одному з тих братів моїх найменших, Мені вчинили” (пор. Мт 25,40). Йдімо щоденно до Джерела всілякої розради, щоб з радістю переживати нашу щоденність та ділитись цією розрадою з іншими
Опрацював дк. Яцек Ян Павловіч, переклад КМЦ
Зображення: Shutterstock
Схожі новини
