«Літургійне сповіщення Слова Божого, особливо під час євхаристійного зібрання - це не стільки час роздумів і катехетичного повчання, скільки час діалогу між Богом і Його народом, діалогу, в якому проголошуються прекрасні істини про спасіння та постійно наново підтверджуються вимоги Завіту. Зі свого боку, Народ Божий зібраний, щоб відповісти на цей діалог любові, віддаючи подяку й хвалу, а також показуючи свою вірність справі безперервного «навернення» (Йоан Павло ІІ,«Dies Domini», 41).
ЗАВАНТАЖИТИ ФАЙЛВступні примітки:
•Вступний коментар (читає батько або хтось із учасників):
- Як про те, що сталося з Ісусом, говорять учні, які йдуть до Емаусу(Лк 24,19-24), a як – св. Петро (Діян 2,22-24)? А як все це пояснює Ісус?(Лк24,25-27)?
- На чому полягає істотна різниця між розповіддю учнів, що йдуть до Емаусу, і розповіддю Петра? (вони фактично говорять про одне й те ж, але Петро вірить у Воскресіння й показує, як Ісус виконав сказане Давидом у Старому Завіті).
- У який момент і чому саме тоді учні розпізнали Ісуса? (при ламанні хліба – Остання Вечеря, Євхаристія).
- Що ми отримали завдяки воскресінню Христа? (1 Пт 1,18-19.21) (Відкуплення від успадкованої від предків злої поведінки; віру й надію, звернену до Бога).
- Ділення Словом Божим (Бог говорить до мене).
- Може, ти зараз переживаєш або пережив якийсь сум, розчарування, котре настільки зосереджує на собі, що не дозволяє побачити, зустріти Ісуса. Чи чуєш у цьому слові, як Ісус відповідає на цей смуток?
- Чи ти відчуваєш радісну присутність, любов Ісуса, коли ви вдома збираєтесь разом на спільній молитві, за одним столом, на загальнійзабаві чи спільній праці?
- Чим є для тебе ламання хліба – Євхаристія, чи з радістю ти приймаєш Ісуса Воскреслого, коли Він приходить до тебе в Своєму Слові та Святому Причасті?
- Що важливе Господь Бог ще говорить до тебе в цих читаннях?
•Молитва «Отче наш».
•Передайте одне одному знак миру (напр., подати руку, обійняти – прояв примирення, взаємного прощення).
•Батько читає молитву на завершення:
Боже, Ти своєму народові повернув молодість духу, збережи його радість і вчини, щоб він, радіючи з поверненої йому слави усиновлення, з непохитною надією очікував славного дня воскресіння. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні. (Колекта ІІІ Великодньої Неділі).
Всі відповідають: Амінь.
•Благословення: батько по черзі накладає руки на голову жінки й дітей та благословляє їх, роблячи знак хреста на чолі, потім одне одного благословляємо знаком хреста, але вже без накладання рук.
•Пасхальна пісня
Перше читання: Діян 2, 14а. 22-33
Читання Діянь Апостолів
У день П’ятидесятниці Петро, ставши з Одинадцятьма, підвищив свій голос і звістив їм: «Мужі ізраїльські, послухайте оці слова: Ісуса Назарянина, мужа, засвідченого вам Богом проявами сили, чудесами й знаменнями, які Бог вчинив через Нього серед вас, як самі знаєте, – Його, виданого згідно з визначеним наперед задумом і передбаченням Бога, ви вбили, прибивши до хреста руками беззаконників; та Бог Його воскресив, звільнивши від мук смерті, бо вона не могла тримати Його під собою. Давид говорить про Нього: “Я завжди бачив Господа переді мною, бо Він – праворуч мене, щоб я не похитнувся. Тому зраділо моє серце і звеселився мій язик, навіть тіло моє спочине у надії, бо Ти не залишиш душі моєї у відхлані й не даси своєму Святому побачити тління. Ти дав мені пізнати дороги життя і сповниш мене радістю перед Твоїм обличчям!” Мужі-брати! Потрібно сміливо сказати вам про патріарха Давида, який помер і був похований, і його гріб у нас аж до сьогодні. Будучи пророком і знаючи, що Бог клятвою урочисто пообіцяв йому посадити на його престолі когось з плоду його стегон, він, передвіщаючи, говорив про воскресіння Христа, що Він не залишиться у відхлані, і тіло Його не побачить тління. Цього Ісуса воскресив Бог, свідками чого є ми всі. Отже, правицею Божою Він був вознесений і, одержавши від Отця обітницю Святого Духа, вилив Його, як це ви бачите і чуєте».
Слово Боже.
Псалом респонсорійний(Пс 16, 1-2а і 5. 7-8. 9-10. 11)
Життя дорогу дай мені пізнати
або: Господи, Ти даси мені пізнати дорогу життя
або: Алілуя.
Ти сказав Господу: «Ти – мій Господь».
Господь – частка мого спадку, Ти – моя доля; *
Ти – Той, хто оберігає мою спадщину.
Благословлятиму Господа, який дав мені пораду. *
Навіть ночами моє нутро давало мені настанови.
Я завжди маю Господа перед собою, – *
Він праворуч мене, я не похитнуся.
Через це зраділо моє серце і моє єство звеселилось, *
навіть моє тіло спочине у надії, бо Ти не залишиш душі моєї в шеолі *
і не даси своєму святому побачити тління.
Ти даси мені дорогу життя пізнати, *
повнота радості – перед Твоїм обличчям, у Твоїй правиці – *
радість навіки.
Друге читання 1 Пт 1, 17-21
Читання з Першого Послання святого апостола Петра
Любі! Коли Отцем називаєте Того, хто нелицемірно судить кожного за вчинок, у страху проводьте час, в якому живете тут як чужинці, знаючи, що ви були викуплені від марного вашого життя, переданого батьками, не тлінним сріблом або золотом, а дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Агнця, який був передбачений ще перед заснуванням світу, але з’явився заради вас у кінці часів. Через Нього ви повірили в Бога, який підняв Його з мертвих і дав Йому славу, щоб ваша віра й надія були на Бога.
Слово Боже.
Спів перед Євангелієм Пор. Лк 24, 32
Алілуя, алілуя, алілуя
Господи Ісусе, відкрий нам Писання; нехай палають серця наші, коли Ти до нас мовиш.
Алілуя, алілуя, алілуя
† Читання святого Євангелія від Луки
Ось двоє, з учнів Ісуса, того ж самого дня, першого в тижні, йшли до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус; вони говорили між собою про все, що відбулося. І сталося, коли вони вели бесіду й обговорювали, сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними; очі ж їхні були стримувані, щоби Його не впізнали. Тож Він запитав їх: «Що це за розмови, які ви ведете між собою, йдучи дорогою?» Ті зупинилися, повні смутку. У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: «Ти хіба єдина захожа людина в Єрусалимі, яка не знає того, що сталося в ньому цими днями?» І запитав їх: «Що саме?» А вони сказали Йому: «Те, що сталося з Ісусом Назарянином, який був мужем пророком, сильним ділом і словом перед Богом і перед усім народом; і як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його. А ми сподівалися, що Він той, хто мав викупити Ізраїля. І до того всього, оце третій день, відколи те сталося. Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий. Тоді пішли деякі з нас до гробу – і знайшли все, як говорили жінки; Його ж самого не побачили». Тоді Ісус сказав їм: «О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки! Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у свою славу?». І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм в усіх Писаннях те, що стосувалося Його. І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі. Та вони наполягали, кажучи: «Залишайся з нами, бо вечоріє, і день вже схилився». І Він увійшов, щоби залишитися з ними. І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, промовив благословення і, розломивши, подавав їм; тут і відкрилися їхні очі, й вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них. І сказали вони один одному: «Хіба не палало в нас наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та коли відкривав нам Писання?». Тож вставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних Одинадцятьох і тих, які були з ними; вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові. І вони розповіли про те, що сталося в дорозі, та як вони розпізнали Його в ламанні хліба.
Слово Господнє.
Комісія душпастирства родин при єпископаті РКЦ та Рух Світло-Життя
Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа, яка носить скорочену назву Урочистість Божого Тіла, бере свій початок у Середньовіччі і відзначається Католицькою Церквою як пам’ять про встановлення таїнства Євхаристії під час Тайної вечері.
Серце Ісуса, в якому перебувають всі скарби мудрості та знання
Літургія на кожен день, 13 червня, субота
Літургія на кожен день, 14 червня, неділя
Літургійний зошит Серце Ісуса, Царю та устремління всіх сердець Коли ми називаємо Ісуса Царем, промовляючи цей заклик в літанії, наші думки, наша вільна воля вибирає і підтверджує, що Ісус для нас найважливіший, що Він Перший в ієрархії нашого, часом досить складного, життя. Він є Царем, Господом, тому ми, які визнаємо Його першість і царювання, маємо обов'язок наше щоденне життя укладати щодо Нього, підпорядковуючи Його святій волі.



