Законопроєкт №2693-2: заборона критики ЛГБТ та одночасне поширення аморальності серед підлітків?

Лише 19 травня 278 голосами депутати відправили на доопрацювання законопроєкт №2693 від Слуг народу, що встановлював штраф до 350 тисяч гривень за критику гей-парадів та ЛГБТ.

Та вже 28 травня група депутатів від Європейської солідарності під керівництвом Миколи Княжицького реєструє нову-стару версію законопроєкту №2693-2 (Закон про медіа), де збережено всі аспекти проти яких виступали церкви, зокрема норми, що встановлюють штраф до 354 тисяч гривень за критику сексменшин, гей-парадів та ЛГБТ, а також надання дозволу на показ підліткам творів мистецтва і фільмів, що місять непристойні слова або жести.

У разі прийняття даного закону буде заборонено поширення на території України будь-якої інформації, де присутні висловлювання, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі сексуальної орієнтації або за іншою ознакою.

Крім цього, даний законопроєкт вперше вводить у законодавство поняття “мова ворожнечі”, на підставі якого нині у Європі активно блокують у соцмережах та загалом у медіа будь-які осудливі висловлювання щодо ЛГБТ або критику. Зокрема, хоча в законодавстві немає даного терміну, але днями Офіс уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Людмили Денісової звинуватив Миколу Кулебу у «мові ворожнечі» через те, що він у переліку хто може бути клієнтами сурогатних матерів в одному реченні згадав гомосексуалістів та насильників.

Загалом законопроєкт 2693-2 небезпечний тим, що він заборонить поширення будь-якої інформації з критикою сексменшин та ЛГБТ. Зокрема, згідно із наявними в ньому формулюваннями, закладена основа для заборони не тільки критичних матеріалів щодо ЛГБТ, гей-парадів і т.д., а також і заборони онлайн книг, де є критика ЛГБТ, зокрема, сюди може потрапити релігійна література, бо там є засудження содомії та гомосексуальних відносин, що може трактуватися, як дискримінаційні матеріали, а такі матеріали згідно цього законопроекту заборонені для поширення.

Цікаво, що законотворці, для творів мистецтв роблять виключення: так у матеріалах медіа (окрім фільмів) обмежується поширення інформації, що може завдати значну шкоду фізичному, психічному або моральному розвитку неповнолітніх, ОКРІМ ТВОРІВ МИСТЕЦТВА, які можуть містити непристойні висловлювання, слова або жести. Тобто твори мистецтва та фільми, які можуть містити непристойні висловлювання, слова або жести - дозволені для перегляду підлітками (стаття 43, пункт 7).

Дивує чому для фільмів і творів мистецтва є якісь виключення для не дуже моральних речей.

Великі штрафи за критику ЛГБТ

У даному варіанті закону №2693-2 зафіксовані розмиті норми, згідно яких чиновники можуть отримати право на те, аби блокувати сайти та інформаційні ресурси релігійних організацій, якщо на них будуть перебувати матеріали, які можуть трактуватися як дискримінаційні щодо окремих осіб та їх груп на основі сексуальної орієнтації. Тобто матеріали, що містять критичні зауваження щодо різного роду збочень, або такі, в яких дана поведінка називається гріховною. Під ці критерії можуть попадати як текстові матеріали – статті, книги, і т.д., так і відеозаписи проповідей чи записи богослужінь, бо в них міститься осуд зазначених явищ. 

Крім цього, за вищезгадані порушення застосовується штраф у розмірі від 5 (23 615 грн.) до 50 (236 150 грн.) розмірів мінімальної заробітної плати. За декілька фактів порушення (наприклад декілька матеріалів з критикою гей-параду) штраф від 10 (47 230 грн.) до 75 (354 225 грн.) розмірів мінімальної заробітної плати.

Абсурдним є те, що згадані порушення прирівнюється до злочинів середньої тяжкості в Кримінальному Кодексі України. 

В законодавство вводять термін “мова ворожнечі”, який  в Європі є основним інструментом боротьби проти тих, хто засуджує гріх гомосексуалізму

В законопроєкті 2693-2 у одній із нейтральних статей “Право на відповідь та спростування" (Стаття 44, пункт 7, абзац 3) з'являється між іншим такий новий для нашого законодавства термін як “мова ворожнечі”.

Якщо подивитися на текст статті, то здається ніби там органічно звучать ці слова, але коли глянемо на міжнародне законодавства, то бачимо, що вислів “мова ворожнечі” це серйозний юридичний інструмент, який сьогодні став одним із знарядь, аби блокувати будь-який осуд ЛГБТ і т.д. Міжнародна практика показує, що спершу в законодавство під якимось хорошим приводом вводять такий термін, що стосується ЛГБТ, а згодом активно починають його переносити в інші закони та розширювати сферу його дії.

Нині, зокрема, у фейсбуці активно використовується цей термін, що дає можливість блокувати не тільки агресивні та неприйнятні матеріали, але й будь-які інші критичні дописи, вказуючи, що там є мова ворожнечі.

Всю серйозність наслідків введення даного терміну в законодавство ми бачимо в недавньому рішенні Європейського суду з прав людини. В Європі даний термін спершу було введено теж з метою захисту від агресивних провокативних матеріалів в медіа, але нині ліберальні сили домоглися, аби суд повернув дану норму проти тих, хто виступає за сімейні цінності.

“Держава повинна притягувати до кримінальної відповідальності осіб, підозрюваних у “гомофобній мові ненависті”, навіть коли більшість суспільства поділяє традиційні цінності, які визнають відносини між жінкою та чоловіком основою сім’ї” – саме таке зазначено у рішенні в Страсбурзі Європейського суду з прав людини, який опротестував рішення литовських суддів. Дане рішення несе небезпеку, адже в Україні діє закон щодо використання практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Головне науково-експертне управління ВРУ раніше акцентувало, що дискримінація за сексорієнтацією не кореспондується зі змістом Конституції України

Саме цікаве, що окрім всіх технічних та юридичних моментів даного закону, спроба ввести в медіа простір питання дискримінації за сексуальною орієнтацією визвало обурення Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, яке зазначило у своєму висновку наступне:

У п. 3 ч. 1 ст. 37 законопроекту положення щодо того, що «висловлювання, що є дискримінаційними щодо окремих осіб та їх груп на основі етнічного походження, громадянства, раси, релігії та вірувань, віку, статі, фізичних вад, стану здоров’я, сексуальної орієнтації або за іншою ознакою», не кореспондується зі змістом Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 24 Основного Закону України не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. 

Собор

Зображення: РБК-Україна