Складні питання. Як невіруючому поводитись на Літургії?

Вже сама участь в обряді, що торкає життя близьких і знайомих, буде проявом поваги. Іноді доводиться спостерігати, як під час відспівування невіруючі стоять за воротами храму і розмовляють один з одним, в той час як їхні друзі або родичі сумують всередині храму, знову переживаючи моменти життя, проведені разом з покійним, смерть якого оплакують. Таку поведінку не можна назвати шанобливою і доречною, як і відмова від відвідування літургії таїнства Шлюбу, який для віруючої людини є кульмінацією, головним моментом одруження, дуже важливим для життя молодят. Крім того, шлюб - це і публічне зобов'язання, в момент вінчання подружжя починає належати один одному. Тому буде виявом неповаги відмовитися від участі в цьому найголовнішому моменті укладення шлюбу. Святковий банкет - це лише доповнення до здійснення таїнства. Те ж саме слід сказати і про інші події - хрещення, миропомазання.

Що стосується поведінки в храмі, то перш за все неприпустимо підходити до Причастя разом з віруючими. Це було б знеціненням священного моменту, для участі в якому від віруючої людини потрібен особливий стан благодаті. Причастя не є просто обрядовим розпорядженням.

На богослужінні достатньо вставати або сідати, коли це роблять інші. Під час освячення Пресвятих Дарів потрібно вставати на коліна або стояти. Від гостя не вимагається вставати на коліна, але в цей момент потрібно стояти, проявляючи повагу до тих, для кого цей момент Літургії є особливо важливим.

Чи потрібно відповідати на звертання, звернені священиком до зібрання? Якщо на відозву «вгору серця» невіруюча людина відповість, як всі, «Підносимо їх до Господа», то це буде неправдою. Однак на деякі відозви може відповідати і невіруючий, наприклад, на побажання миру може відповісти разом з усіма «і з духом Твоїм». Можна припустити, що невіруюча людина, що не бажає бути лицеміром, сама інстинктивно зрозуміє, на які відозви їй слід відповідати разом з іншими, а на які краще промовчати. Однак навіть не відповідаючи, необхідно вести себе стримано і шанобливо до тих, для кого слова, вимовлені на Літургії, наповнені змістом.

Що стосується знаку хреста, то невіруюча людина не може його здійснювати. Однак це припустимо для хрещеного, навіть якщо він віддалився від віри. Це знак приналежності до Церкви, приналежності втраченої, але не відкинутої, а також знак єднання з віруючими, який їх може тільки порадувати.

Джерело - Католицький оглядач з посиланням на Радіо Ватикан