Папа: Корінь ненависті – байдужість, а ліки від неї – відповідальність і пам’ять

Про це повідомляє Радіо Ватикану.

Понтифік наголосив на відчутті відповідальності: «Бути відповідальним означає бути здатним відповісти». Тож ідеться не лише про те, щоб вивчати причини насильства, а й про те, аби «бути готовими й дієвими», відповідаючи на них.

«Тому неприятель, проти якого потрібно боротися, це не лише ненависть в усіх її формах, а й, якщо сягнути до коренів, байдужість. Бо саме байдужість паралізує та перешкоджає робити те, що правильне, зокрема й тоді, коли знаємо, що воно правильне, – сказав Папа. – Байдужість – це вірус, який загрозливо поширюється в наші часи, коли ми дедалі більше сполучені з іншими, але менш уважні до інших. Однак контекст глобалізації мусить допомогти нам зрозуміти, що ніхто з нас не острів, що ніхто не зможе отримати майбутнє миру без гідного прийдешнього для всіх людей».

Покликаючись на біблійну розповідь про діалог між Богом і Каїном, Святий Отець підкреслив, що байдужість – це підступне лихо, яке підкрадається до людини з найдавніших часів. «Хіба я сторож своєму братові?» – каже Каїн. Йому байдуже, і в цьому – злостиве коріння, яке призводить до відчаю й безмовності.

Тож яке щеплення можна застосувати проти вірусу байдужості? Папа пропонує шукати відповідь у старозавітній книзі Второзаконня, де Мойсей після довгої мандрівки пустелею заповідає народові: «Пам’ятай про увесь пройдений шлях». Пам’ятати означає щось більше, ніж думати про минуле чи згадувати. Пам’ятати означає «повертатися серцем», творити пам’ять не лише про приємне, але «про весь пройдений шлях». «Аби повернути собі людяність, аби відновили людяне сприйняття дійсності й подолати численні ганебні форми апатії до ближнього, нам потрібна ця пам’ять, ця здатність залучатися разом у спогадування. Пам’ять – це ключ до майбутнього, і на нас лежить відповідальність за те, щоб передати його майбутнім поколінням», – сказав Папа, згадуючи документ ватиканської Комісії у справах стосунків із юдеями, оприлюднений 20 років тому, – «Ми пам’ятаємо. Призадума над Шоа».

За словами Святого Отця, для побудови своєї історії, яка «або буде спільною, або не існуватиме», ми потребуємо «спільної, живої та довірливої пам’яті», яка не перебуває в полоні образ, а «навіть пройшовши через ніч болю», відкривається до надії. І Церква бажає «простягти руку», щоб «пам’ятати і спільно прямувати вперед».

За темою:
Папа: Справжня покора неможлива без приниження
Папа: Яка ж велика благодать мати такого Вчителя і Друга, як Ісус
Папа: Джерело нашої надії це Мати, а не технології чи ідеї