Храм, не знищений вулканом

У лютому 1943 р. у мексиканському містечку Сан-Хуан Паранґарікутіро у штаті Мічоакан посеред кукурудзяного поля на рівному місці почав рости вулкан. Із невеличкого отвору в землі пішов дим, купа попелу й шлаку навколо нього дедалі зростала, а за два дні постійного гулу й підземних поштовхів зсередини почала текти лава. Уже за рік на місці поля височіла 300-метрова гора, яка тепер досягає 2774 м над рівнем моря. Виверження тривало десять років і знищило кілька навколишніх поселень, але дивовижним чином не зруйнувало місцевого храму в Сан-Хуан Паранґарікутіро. Щороку перед Великоднем колишні його мешканці відзначають день народження вулкану, здійснюють паломництво додому й покладають квіти до вівтаря.

Наймолодший на світі вулкан одержав назву Парікутін. Фермера, на чиєму полі він виріс, звали Діонісіо Пулідо. Він саме працював у полі, коли помітив, що з 7-сантиметрового нори йде дим. Міська влада зреагувала доволі оперативно, й уже за кілька днів вулкан почала досліджувати комісія Геологічного інституту Мексиканського університету. Парікутін це перший сучасний вулкан, за життям якого науковці спостерігають від самої появи.

Перш ніж покинути свій дім, синьйор Пулідо розмістив знак іспанською: «Цим вулканом володіє і керує Діонісіо Пулідо». Парікутін діяв до 1952 року, після чого «заснув». Його «господар» продав вулкан відомому мексиканському художникові й письменнику Докторові Атлю, одержимому цими грізними новоутвореннями. Доктор Атль, чиє справжнє ім'я Херардо Мурільйо, навіть після нещасного випадку, який призвів до ампутації ноги, досліджував Парікутін до самої смерті й написав з нього близько тисячі олійних пейзажів та понад 11 тисяч малюнків, зокрема панорамних, з вертолітної висоти.

Хоча ніхто не помер безпосередньо від виверження, троє людей загинули від блискавок, викликаних т.зв. пірокластичними ерупціями. Під час виверження лава стікала навколо храму і в його середину та покрила три чверті містечка. Старі будинки біля церкви досі поховані під камінням. З-під затверділої лави до 40 футів завтовшки видніється тільки одна вежа, частини підпірних стін і вівтар, званий «де лос Мілагрос», який регулярно прикрашають свіжими свічками та квітами.

Вулкан є частиною Національного парку Піко де Танчітаро, туристи дістаються до нього здебільшого верхи й лише останні кількасот метрів крутої вершини йдуть пішки. Поблизу розташований стенд, де продають місцеві страви й сувеніри.

Катерина Рудик

Джерело фотографій ‒ «Незвичайні місця»

За темою:
8 найдавніших християнських храмів на світі
Розпочалася реставрація оборонного храму Святої Трійці в с. Соколівка
Святий Франциск у мистецтві

Ще новини по темі Подорожі

Храм святого Флоріана в Шаргороді на Вінниччині 1383 року литовський князь Вітовт подарував землю з прилеглими лісами, де нині розташований Шаргород, Василеві Карачевському, щоб той «вирубав ліс і на сирому корені заснував Княжу Луку». З 1497 року Княжу Луку стали називати Карачевою Пустинею – за іменем першого власника. 1585 року власник цих земель князь Ян Замойський одержав від короля грамоту на спорудження замку, який разом із навколишнім поселенням назвали Шаргородом на честь родоначальника Замойських войовничого Флоріана Шарого.

Напівзруйнована базиліка у Крайстчерчі, Нова Зеландія

Чорна перлина Румунії

В’єтнамська базиліка Пресвятої Богородиці

Подорожі Особливий храм у Теребовлі на Тернопільщині Історія католицького храму святих Петра і Павла в Теребовлі розпочалася 1924 року, коли з ініціативи отця Євстахія Яловіцького було закладено й освячено перший камінь під його будівництво. Автором проекту став відомий на той час інженер Адольф Шишко-Богуш – один із реставраторів Вавельського замку в Кракові, а бюджет становив майже півмільйона злотих.