16 серпня – довільний спомин святого Стефана Угорського, короля, покровителя каменярів і мулярів

Походив Стефан із князівської династії Арпадів. При народженні отримав язичницьке ім’я Ваїк, але згодом був охрещений у соборі святого Стефана. Миропомазання йому вділив святий Войцех.

995 року одружився із Гізелою Баварською, а коли за два роки помер його батько, став правителем Угорщини. За час князювання об’єднав підвладні території в єдину структуру й підтримував розвиток християнства. Традиція передає, що в нагороду за це Стефан отримав від Папи Сильвестра ІІ золоту корону й був визнаний королем Угорщини.

Після коронації 1000 р. Стефан утворив у державі нові дієцезії й митрополії, збудував кілька монастирів (найвідоміший – бенедиктинський у Паннонхальмі) та змінив правову систему, додавши туди християнських цінностей. Щоб краще керувати державою, вдосконалив територіально-адміністративний поділ. Вирізнявся особливим ушануванням Богородиці, якій присвятив Угорщину, щедрістю до вбогих та справедливістю в судах над підлеглими.

Коли 1031 року його син Емерик, єдиний спадкоємець, загинув під час полювання, король призначив наступником на престолі племінника, піклуючись про християнське майбутнє свого краю – адже найближчий претендент, його кузин Вазул, вороже ставився до віри Христової.

Помер Стефан 15 серпня 1038 року, а вже 1083 року Папа Григорій VII дав дозвіл вшановувати його в цілій Церкві, що тоді дорівнювало канонізації. 2000 року канонізацію визнав константинопольський патріарх Вартоломей І. Стефану Угорському присвячені твори Ференца Еркеля, Людвіга ван Бетховена, Дьюли Бенцура.

Зображають святого в королівських шатах і короні. Атрибути – подвійний хрест, скіпетр, держава.

Покровитель Угорщини, королів, каменярів і мулярів, захисник від дитячої смерті.