Католицький Медіа-Центр Конференції римсько-католицьких єпископів в Україні
» » » Завдяки благодаті ми залучені в діалог любові Пресвятої Трійці. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 22 травня 2019 року
10:08 П'ятниця 0 157
28-06-2019, 10:08

Завдяки благодаті ми залучені в діалог любові Пресвятої Трійці. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 22 травня 2019 року

Отче наш – ХVІ: Хоч де ви є, кличте Отця
Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Сьогодні ми завершуємо цикл розмов про молитву «Отче Наш». Можна сказати, що християнська молитва народжується зі сміливості називати Бога іменем «Отець». Коріння християнської молитви в цьому: казати «Отче», звертаючись до Бога. Це вимагає мужності! І йдеться не про формулу, а про синівську наближеність, через яку ми входимо в благодать: Ісус розкриває нам Отця й дає змогу долучитися до Його сім’ї, стати Його сім’янами. «Ісус не залишає нам формули, яку слід повторювати механічно. Як і в кожній усній молитві, через Слово Боже Святий Дух навчає Божих дітей молитися до Свого Отця» (Катехизм Католицької Церкви, 2766). Сам Ісус використовував різні слова, аби молитися до Отця. Якщо ми уважно читатимемо Євангелія, то з’ясуємо, що ці молитовні звороти, які злітають з вуст Ісуса, схожі на молитву «Отче наш».

Наприклад, уночі в Гетсиманському саду Ісус молиться так: «Авва – Отче, усе Тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що Ти» (Мк 14, 36). Ми вже згадували цей текст із Євангелія від Марка. Як можна не впізнати у цій молитві хай ледь помітні, але сліди молитви «Отче наш»? Промовляючи в пітьмі «Авва – Отче», Ісус звертається до Бога з синівською довірою і серед страху та страждань просить сповнити Його волю.

Деінде в Євангелії Ісус навчає учнів розвивати дух молитви. Молитва має бути наполеглива й перш за все містити згадку про братів, особливо коли наші стосунки з ними складні. Ісус каже: «Коли ви стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти кого-небудь, щоб і Отець ваш, Який у небі, простив вам провини ваші» (Мк 11, 25). Як же не впізнати тут подібності з молитвою «Отче наш»? Кожен із нас може навести ще чимало таких прикладів.

У писаннях святого Павла не знайдемо тексту «Отче наш», але він є в тому колосальному синтезі, де покликання християнина зводиться до самого слова «Авва – Отче!» (пор. Рим 8, 15; Гал 4, 6).

У Євангелії від Луки Ісус виповнює прохання учнів, які, побачивши, як часто Він віддаляється й поринає у молитву, якось наважилися звернутися до Нього: «Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчав своїх учнів» (Лк 11, 1). І тоді Вчитель навчив їх молитви до Отця.

Придивляючись до всього Нового Завіту, ясно помічаєш, що головний герой кожної християнської молитви – це Святий Дух. Не забуваймо про це: головний герой кожної християнської молитви – це Святий Дух. Ми ніколи не могли б молитися без сили Святого Духа. Він – Той, Хто молиться в нас і спонукає нас добре молитися. Можна просити Духа навчити нас молитися, бо Він – це головний герой, Той, хто звершує в нас правдиву молитву. Він стукає в серце кожного з нас – учнів Ісуса: Дух наділяє нас здатністю молитися як діти Божі, якими ми насправді є через Хрещення. Дух допомагає нам у молитві дотримуватися тієї борозни, яку Ісус зорав задля нас. Це таємниця християнської молитви: завдяки благодаті ми залучені в діалог любові Пресвятої Трійці.

Ісус молився так. Іноді Він вдавався до зворотів, далеких від тексту «Отче наш». Пригадаймо початкові слова псалма 22, які Ісус промовив на хресті: «Боже мій, Боже мій, чому Ти Мене покинув?» (Мт 27, 46). Чи ж може небесний Отець покинути Свого Сина? Звісно, ні. Але любов до нас, грішників, привела Ісуса до цієї миті: аж до відчуття покиненості, відмежованості від Бога, – бо ж Він узяв на Себе всі наші гріхи. Але навіть у стражденному крику чути: «Боже мій, Боже мій». У цьому займенникові «мій» – центр стосунків із Отцем, ядро віри й молитви.

Ось чому, починаючи з цього центру, християнин може молитись у кожній ситуації. Можна звертатися до Бога словами біблії, насамперед псалмами; але можна також молитися тими незліченними словами, які тисячоліттями плинули з людських сердець. Ніколи не припиняймо розповідати Отцеві про своїх братів і сестер у людстві, бо ніхто з них, особливо бідний, не має залишитися без розради й бодай дещиці любові.

На завершення цієї розмови повторімо таку молитву Ісуса: «Я прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі. Що ти втаїв це від мудрих та розумних і відкрив немовляткам» (Лк 10, 21). Щоб молитися, потрібно стати немовлятами, дозволяючи Святому Духові, Який прийшов до нас, провадити нас у молитві.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
22 травня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va

Залишити коментар

Клацніть на зображення щоб оновити код, якщо він нерозбірливий