Церква народжується з вогню любові. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 19 червня 2019 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Через п’ятдесят днів після Пасхи, у світлиці, яка стала для них домом, у присутності Марії, Матері Господа, Яка також пов’язує й гуртує їх в одне ціле, апостоли пережили подію, що перевищила будь-які їхні очікування. Їх, зібраних у молитві (молитва – це неначе «легені», які дають учням усіх часів можливість дихати; без молитви людина не може бути учнем Ісуса, без молитви не можна бути християнами; це дихання, це легені християнського життя), зненацька захопило втручання Бога. Ідеться про втручання, яке не зносить закритості: силою вітру, яка нагадує нам про ruah, споконвічний подих Бога, воно нарозпаш розчиняє двері й цим сповнює обіцянку «сили», яку дав Воскреслий перед Своїм вознесінням (див. Діян 1, 8). Раптом із неба долинув галас, «неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи» (Діян 2, 2).

Потім до вітру доєднався вогонь, який нагадує про неопалиму купину та про Синай, де був отриманий дар Декалогу (пор. Вих 19, 16-19). У біблійній традиції вогонь супроводжує прояви Бога. У вогні Бог передає Своє живе й діяльне слово (пор. Євр 4, 12), яке відкривається до майбутнього; вогонь символізує Його справу зігрівання, освітлення й випробування сердець, Його піклування про людські справи, очищення й пожвавлення їх. Якщо на Синаї чутно було голос Божий, то в Єрусалимі на свято П’ятдесятниці говорив Петро, скеля, на якій Христос постановив побудувати Свою Церкву. Петрове слово, слабке й інколи навіть здатне зрадити Господа, повниться вогнем Духа, набирається сили, стає здатним торкатися сердець і провадити до навернення. Бог обирає те, що слабке, щоб засоромити сильних (пор. 1 Кор 1, 27).

Церква, отже, народжується з вогню любові, з «пожежі», яка спалахує під час П’ятдесятниці та проявляє силу Слова Воскреслого, сповнену Святим Духом. Новий і остаточний завіт спирається відтепер не на закон, написаний на кам’яних скрижалях, а на дію Божого Духа, Який усе оновлює й закарбовується в тілесних серцях.

Слово апостолів, пройняте Духом Воскреслого, стає новим, іншим словом, яке, однак, можна зрозуміти, ніби воно одночасно перекладене всіма мовами: справді, «кожний чув, як вони говорили його мовою» (Діян 2, 6). Це мова істини й любові, універсальна мова: навіть неписьменний може її зрозуміти. Кожен розуміє мову істини й любові. Якщо ти несеш правду серця, щирість і любов, то кожен зрозуміє тебе – хай навіть ти не можеш втілити їх у слова, тільки в дотик правдивості й любові.

Святий Дух не лише проявляється через симфонію звуків, у якій твориться гармонійна єдність різноманіття, а й диригує оркестром, який озвучує партитури прослави «великих творів» Бога. Святий Дух – це творець сопричастя, це митець примирення, який знає, як усунути бар’єри між євреями та греками, між рабами й вільними, аби всі стали єдиним тілом. Він будує спільноту вірних, творячи гармонію єдності тіла й розмаїття членів. Він зрощує Церкву, допомагаючи їй виходити поза рамки людських обмежень, гріхів і непорозумінь.

Це чудо таке дивне, що хтось навіть припускає, що ці люди п’яні. Тоді Петро від імені всіх апостолів бере голос і тлумачить цю подію, спираючись на третій розділ книги Йоїла, де проголошено нове вилиття Святого Духа. Послідовники Ісуса не п’яні, а живуть тим, що святий Амвросій називає «тверезим сп’янінням Духом». Завдяки ньому серед Божого люду через сни й видіння ширяться пророцтва. Цей пророчий дар не зарезервований лише для обраних – його отримає кожен, хто закликає ім’я Господнє.

Відтепер, від цієї миті Дух Божий спонукає серця зустріти спасіння, яке приходить через Особу, Ісуса Христа, Того, Кого люди прибили до хресного дерева й Кого Бог воскресив, «порвавши пута смерті» (Діян 2, 24). Від Нього й походить той Дух, Який керує поліфонією прослави і Якого може почути кожен. Як сказав у проповіді Бенедикт XVI, «П’ятдесятниця – це коли Ісус, а через Нього Сам Бог приходить до нас і пригортає нас до Себе» (3 червня 2006). Дух діє з божественною привабливістю: Бог принаджує нас Своєю любов’ю й залучає, щоб рухати історію й розпочинати процеси, через які просочується нове життя. Тільки Божий Дух має силу зробити кожну ситуацію людянішою та братерськішою, починаючи з тих, хто вітає Його.

Просімо Господа дати нам пережити нову П’ятдесятницю, що розкриє нам серця та зробить нашу чутливість співзвучною з Христовою, аби ми не соромились проголошувати Його перетворювальне слово і свідчити силу любові, яка наповнює життям усе, чого торкається.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
19 червня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va