8 серпня – обов’язковий спомин святого Домініка, покровителя несправедливо оскаржених

В 1203–1205 роках разом зі своїм єпископом вирушив у Німеччину, щоб залагодити королівський шлюб. Дорогою вони зустріли єретиків-альбігойців і папських легатів, яким не вдалося подолати відступництво. «Треба вогнем відповісти на вогонь», – вирішили єпископ і Домінік: єресям вони протиставили особистий приклад убогого життя та проголошення Божого слова.

Іншим викликом для тогочасної Церкви був розвиток міст, мешканці яких потребували духовного супроводу, й університетів – нових інтелектуальних осередків. Відповідаючи на ці обставини, Домінік 1206 року заснував спільноту: спершу клаузурову жіночу гілку для навернених із альбігойства, а згодом і чоловічу. На IV Латеранському Соборі він отримав згоду Папи на подальшу діяльність, а 1216 року було затверджено новий жебручий Орден Проповідників.

Домінік провадив євангельське життя, дбав про навернення душ і був близький до людей. Говорив лише про Бога або з Богом у молитві, вирізнявся пошаною до Діви Марії, Яка, за легендою, дала йому Розарій. Любив книжки і мав бібліотеку, але продав її, щоб нагодувати бідних. Ще за життя він творив чудеса: зцілював від хвороб, воскрешав мертвих, передрікав майбутнє.

Домінік відійшов до Бога 6 серпня 1221 року в Болоньї, а вже 1234 року був канонізований.

Зображають його в білому габіті й чорному плащі. Атрибути святого – книжка, лілія, посох, розарій, шестипроменева зірка над головою, пес (часто зі смолоскипом у писку).

Заступник несправедливо оскаржених, неплідних, вагітних і породіль. Покровитель науковців, зокрема астрономів, Домініканської Республіки.