Святий Франциск у мистецтві

Найстаріше зображення святого Франциска з Ассізі походить з XIII сторіччя, і ним є настінний малюнок з Sacro Speco в Subiaco в Італії. Повсюдно вважається, що він є найбільш автентичним портретом святого.

Хрест і троянди

На іншому зображенні польського художника Симона Чеховича ми бачимо Ісуса Христа зі своєю Матір’ю в оточенні ангелів, з яких один тримає корзину троянд, а другий – хрест, а також уклінного святого Франциска з руками, витягнутими до Марії, благаючи про прощення. Троянди вказують на деякий епізод з життя святого - бажаючи подолати спокуси, він повинен був кинутися в колючі трояндові кущі. Квіти, за Божим дозволом, сховали колючки, щоби не поранити його тіла. Від цього моменту у монастирському саду при каплиці Порціункула квітнуть троянди без колючок.

Натомість хрест вказує на часте споглядання Франциском страждання Ісуса Христа. Більше того, згідно автобіографічним переказам, Ісус Христос повинен був зійти з хреста до святого Франциска, який перебував у молитві, що представив на своїй картині у 1668 році іспанський художник епохи бароко, Бартоломе́ Эсте́бан Мури́льо.

Цей образ показує Спасителя, відірваного від хреста, коли Він обіймає рукою святого Франциска. У цей момент святий спирається ногою на земну кулю, символізуючи цим відновлення цілої реальності та універсальність його ідеалів. Також має значення відкрита книга разом з ангелами за хрестом, яка означає Євангеліє, що для святого Франциска є життєвим дороговказом, або вказує на чернечий устав його згромадження.

Повний миру і добра
Другий образ Симона Чеховича, який призначений для краківського храму отців-капуцинів, виник завдяки легенді, яка розповідає, що після смерті святого Франциска - десятки років ніхто не знав, де, власне, знаходиться тіло святого. Було відомо лише про те, що він був похований в нижньому храмі в Ассізі. Лише в XV сторіччі віднайшли його місце поховання. Власне тоді, у 1449 році, папа Микола V відвідав у супроводі своєї свити підземелля храму і наказав усунути мур з одного з входів і через залізні двері зайшов всередину святилища, де у світлі смолоскипа побачив стоячого на мармуровій плиті святого Франциска.

Святий мав сховані руки у рукавах, згідно чернечому звичаю, і повні блиску очі, підняті до неба. Тоді Папа Римський став на коліно, і, відхиливши частину чернечого одіяння святого Франциска, побачив стигмат - рану на стопі святого, з якої сочилась кров. Ця тема з'явилася в мистецтві лише на початку XVII сторіччя, а польський художник намалював цей образ у 1775 році.

Захоплений Богом

Художники охоче уявляли святого Франциска в екстазі. Ель Греко, тобто Dominikos Theotokopulos, іспанський художник епохи бароко з грецькими корнями, показав в образі "екстаз святого Франциска" зі спрямованим до неба поглядом, з простягнутими руками, з видимими на них стигматами та з одним з його численних атрибутів, яким є - символізуючий покуту і завершення останніх справ – людський череп.

Ця тема надихнула також іншого видатного художника епохи бароко, Микела́нджело Меризи да Карава́джо. Цей італійський художник поєднав образ 1595 р. - екстаз святого з його стигматизацією у 1224 році на горі Альверня. На темному, типовому для барокового фоні зображено лежачого на землі святого Франциска, якого підтримує юний ангел.

Знаки Христового страждання
Стигматизацію святого Франциска виявляє також Джотто ді Бондоне на фресці у храмі в Ассізі. Спаситель зображений тут як тимчасово повішений на хрест Серафим, з ран якого біжать до святого промені, які позначають його тіло стигматами. Ця містична подія надихнула також нидерландського художника Яна ван Ейка.

Брат тварин

В іконографії святого Франциска завжди зображують з тваринами - з врятованим від вбивства агнцем, а також як проповідник риб і птахів. Так бачимо картину Джотто ді Бондоне:

Юстина Спрутта
Джерело: Opiekun