Якщо ваше серце егоїстичне, то ви не християнин. Слово Папи Франциска на загальній аудієнції 26 червня 2019 року

Дорогі брати і сестри, доброго дня!

Плід П’ятдесятниці, цього потужного виливу Божого Духа на першу християнську спільноту, полягав у тому, що багато людей відчуло в серцях радісну звістку – керигму – спасіння у Христі й вільно доєдналося до Нього, навернувшись, отримавши хрещення в Його ім’я та прийнявши дар Святого Духа. Зо три тисячі осіб долучилися до цього братства, яке стало середовищем життя вірян і церковною закваскою справи євангелізації. Жар віри цих братів і сестер у Христі вписав їхні життя у сценарій Божої справи, яка через чудеса і знаки проявлялася в діяннях апостолів. Надзвичайне перетворилося на звичайне й буденне життя, стало простором прояву живого Христа.

Євангеліст Лука розповідає нам про це, показуючи Церкву в Єрусалимі як взірець будь-якої християнської спільноти, як захопливу ікону братерства. Її не можна зводити до рівня міфу, проте не можна й применшувати її ролі. Діяння апостолів дозволяють нам зазирнути всередину домогосподарства, за ті стіни, де перші християни збиралися як сім’я Бога, і придивитися до цього простору койнонії, тобто сопричастя любові між братами й сестрами у Христі. Помітно, що вони дотримувалися в житті конкретики й точності: «постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах» (Діян 2, 42). Християни ретельно прислухаються до didaché – апостольського повчання; вони практикують піднесені взаємини, проявляючи сопричастя на рівні й духовних, і матеріальних благ; вони згадують Господа через «ламання хліба», тобто Євхаристію, і спілкуються, підтримуючи діалог із Богом у молитві. Ось поведінка християнина, чотири кроки доброго християнина.

На відміну від людського суспільства, де заведено досягати власних інтересів без урахування інших людей чи навіть їхнім коштом, спільнота вірян відкидає індивідуалізм задля сприяння взаємообміну й солідарності. У душі християнина немає місця для егоїзму: якщо ваше серце егоїстичне, то ви не християнин, ви – обмирщена людина, яка тільки й знає, що шукати власної вигоди, зиску для себе. Лука ж каже нам, що віряни були вкупі, разом (див. Діян 2, 44). Близькість і єдність – це стиль вірян: сусідів, які переймаються справами одне одного не для того, аби обговорювати інших, аж ніяк, а щоб допомагати, ставати ближчими.

Отже, благодать Хрещення розкриває тісні й сокровенні зв’язки між братами у Христі, які покликані ділитися з іншими, ототожнюватися з ними й роздавати «як кому чого треба» (Діян 2, 45) – тобто щедрість, милосердя, піклування про інших, відвідини хворих, підтримку нужденних і тих, хто потребує розради.

І це братство – саме тому, що тут обрали шлях сопричастя й уваги до нужденних, – це братство і є Церквою, яка може жити справжнім літургійним життям. Лука пише: «Щодня вони однодушно перебували у храмі, ламали по домах хліб і споживали харчі з радістю і в простоті серця; хвалили Бога і втішалися любов’ю всього люду» (Діян 2, 46-47).

Нарешті, розповідь із книги Діянь апостолів нагадує нам, що Господь забезпечує зростання спільноти (пор. 2, 47): стійкість вірян у справжньому союзі з Богом і братами перетворюється на привабливу міць, що привертає й залучає серця багатьох (див. «Evangelii gaudium», 14), – принцип, за яким живе спільнота вірян усіх часів.

Молімося ж до Святого Духа, аби наші спільноти стали місцем, де можна прийняти та практикувати нове життя, справою солідарності й сопричастя, середовищем, де Літургія – це зустріч із Богом, яка стає сопричастям із нашими братами і сестрами, місцем, де всі двері розчинятимуться до небесного Єрусалима.

Франциск, Папа
Ватикан, площа святого Петра
26 червня 2019

Переклад КМЦ за vatican.va