Народилася Моніка (332–387) в африканському Тагасті (нині Сук-Ахрас), проте припускають, що походила з римської християнської родини.
У дитинстві узалежнилася від вина, проте з допомогою старої служниці, яка її виховувала, змогла подолати залежність і більше ніколи не вживала алкоголю.Зовсім юною Моніку видали заміж за язичника на ім’я Патрицій. У шлюбі вона народила трьох дітей, зокрема майбутнього святого – Августина. Хоча її чоловік був неврівноваженою особою, скорим на гнів і гульвісою, Моніці вдалося покірністю й лагідністю не лише здобути його прихильність, а й під кінець життя переконати охреститися.
Після смерті чоловіка 371 року вона пережила ще одне горе: Августин став на шлях, яким у молодості йшов його батько, і, відкинувши християнство, занурився в маніхейство. Зі слізьми мати молилася за його навернення. Не покидала сина, подорожувала за ним до Карфагена, Рима та, зрештою, Мілана, де стала ученицею святого Амвросія. Мала пророчий сон про навернення Августина й після 16 років невтомної молитви була втішена. Сповнивши місію щодо сина, Моніка не встигла повернутися в Тагаст – померла від малярії в Остії.
Перша розповідь про її життя належить перу самого святого Августина, який згадує матір у «Сповіді». Окрім біографічних даних, там зберігся переказ чудової розмови матері й сина про небесні справи й досвід близькості Бога, який вони разом пережили перед самою смертю Моніки.
Зображають святу в одязі вдови. Атрибути – хрест, книга.
Покровителька християнок, матерів, удів, дружин, які страждають від невірності чи узалежнень своїх чоловіків, матерів, яким завдають болю діти, жінок, чиї сім’ї переживають проблеми.