В’єтнамська базиліка Пресвятої Богородиці

1863 року, коли Франція розпочала колонізацію Сайгона, тут збудували дерев’яний католицький храм. Проте йому скоро знадобилася реконструкція: дерево пошкодили терміти. Було влаштовано конкурс на проект нової споруди, у якому переміг архітектор Жюль Буар, експерт із релігійної архітектури. Він запропонував звернутися до французького готичного спадку і збудувати меншу версію собору Паризької Богоматері.


Єпископ Ісидор Коломбер заклав перший камінь у жовтні 1877 року, а церемонія освячення відбулась у квітні 1880 року. Більшість матеріалів, використаних для будівництва, було привезено з Франції – зокрема червону тулузьку цеглу.

1895 року до храму додали дві дзвіниці, які порушили подібність із собором Паризької Богоматері, але додали будівлі висоти (зараз вона заввишки понад 60 м) й ефектності.


1959 році біля храму встановили статую Діви Марії, Цариці Миру, зроблену з граніту в Римі. Після церемонії освячення статуї церква в Сайгоні стала відома у світі як собор Пресвятої Діви. 1960 року храм отримав офіційний титул кафедрального собору, а через два роки Папа Йоан XXIII проголосив його базилікою.


У жовтні 2005 року базиліка опинилася у центрі міжнародної уваги. За деякими свідченнями, статуя Діви Марії, розташована поруч із собором, почала плакати. Щоб побачити це, до храму зібралися тисячі людей; довелося зупинити дорожній рух, а для підтримання порядку викликали поліцію.


Сліди від сльози на щоці Богородиці залишалися протягом тижня, і щодня до неї приходили сотні людей з усієї країни. Утім, Католицька Церква у В’єтнамі не підтвердила, що статуя справді плакала.

Джерело – Atlas Obscura