Святий Віргілій (бл. 550–610), за переказами, походив із французської місцевості Аквітанія. Народився у шляхетній родині.
Хоча мав можливості розкошувати світським життям, вибрав дорогу вбогості, чистоти й послуху в цистерціанському монастирі на Леринських островах. Окрім молитви і покутних практик, занурився у вивчення творів Отців Церкви та ранньохристиянської літератури. Побожним життям викликав довіру співбратів і був обраний на абата. Згодом із невідомих причин переселився в Отенський монастир (деякі дослідники вважають, що Віргілій одразу туди вступив), де також став настоятелем і вітав святого Августина Кентерберійського, коли той у супроводі ченців їхав із місією до Англії.588 року Віргілія обрали єпископом Арля. Пастир піклувався про розвиток довірених йому теренів, будував монастирі та храми, доволі сильно заприятелював зі святим Папою Григорієм Великим. Збереглися листи Григорія до Віргілія з порадами й настановами щодо розвитку кліру, боротьби з симонією (продажем і купівлею церковних посад), стриманості й лагідності у наверненні євреїв, яких Папа заохочував приводити до Христа через молитву та проповідь. Також на прохання Папи Віргілій висвятив святого Августина на єпископа. Арльський пастир довів, що на нього можна покластися, тож 595 року був призначений вікарієм усієї Галлії. На цій відповідальній посаді Віргілії став посередником між місцевими єпископами й Апостольським Престолом, а також завдяки мудрості й лагідності допомагав пастирям розв’язувати внутрішні суперечки.
Особливо вшановував святого Трофима (перший єпископ Арля), поширював його культ, у житті поза монастирем не полишив покутних практик, і вже по смерті Віргілія вірні дізналися, що весь час під єпископськими шатами він носив волосяницю. Заступництву святого приписують багато чудес оздоровлення – як за його життя, так і після смерті.
Уклала Юлія Бойко