Поглибити розуміння покликань та важливість сопричастя між різними покликаннями в Церкві, звертаючи увагу на різні аспекти священства – такою є мета Міжнародного богословського симпозіуму про покликання на тему «До фундаментальної теології священства», що відбудеться у Ватикані від 17 до 19 лютого 2022 року.
Про це пише Vatican News. У понеділок, 12 квітня 2021 р., у Ватиканському прес-центрі відбулася презентація Міжнародного богословського симпозіуму про покликання на тему «До фундаментальної теології священства», що відбудеться у Римі від 17 до 19 лютого 2022 року за ініціативою Конгрегації у справах єпископів. У презентації взяли участь Префект Конгрегації у справах єпископів кардинал Марк Уелле, Ректор Папської французької семінарії в Римі отець Вінсент Сірет та викладачка богослов’я в Папському Григоріянському Університеті професорка Мікеліна Теначе.
Синодальність і покликання
Розпочинаючи свою доповідь, кардинал Марк Уелле підкреслив, що богословський симпозіум про покликання організовується «в рамках дослідження Церкви щодо синодальності». Синодальність, за його словами, означає «активну участь усіх вірних у місії Церкви», і це вимагає «життя у вірі й тісної співпраці між мирянами, священиками та богопосвяченими особами в проголошенні Євангелія світові через привабливе свідчення християнських спільнот». Власне, мета триденного симпозіуму полягатиме в тому, аби поглибити розуміння покликань та важливість сопричастя між різними покликаннями в Церкві. У цьому заході зможуть взяти участь не тільки єпископи, але й усі, хто цікавиться богослов’ям.
Поглибити основи місії Церкви
Префект Конгрегації у справах єпископів зауважив, що цей симпозіум не має на меті подати практичні відповіді на всі проблеми, що стосуються душпастирства та місії Церкви, але «він може допомогти поглибити основи місії Церкви». «Погляд з перспективи Божого Об’явлення на священство Христа та участь Церкви у цьому священстві є вирішальним питанням для нашого часу, – зазначив кардинал. – Це не нова тема, але центральна, оригінальність якої полягатиме у встановленні фундаментальних взаємозв’язків між священством охрещених, на якому наголошував Другий Ватиканський Собор, та священством служителів, єпископів та священиків, яке Католицька Церква завжди стверджувала і виокремлювала».
Доповідач додав, що питання про священство та синодальність були порушені під час попередніх Синодів Єпископів, присвячених сім’ї, молоді та Церкві в Амазонії, розглядаючи хрещення як основу всіх покликань. Симпозіум, запланований на лютий 2022, за його словами, стане нагодою, аби продовжити ці роздуми та сприяти оживленню душпастирства покликань, сприяючи взаємообміну між різними проявами церковного досвіду.
Відповідь на зміни
«Сьогодні ми бачимо, що в багатьох частинах світу єпископам та священикам непросто визначити, які зміни необхідні для того, аби священик справді був провісником Божого Царства, людиною, покликаною Богом осяяти світ даром таїнств Божого Царства», – наголосила професорка Мікеліна Теначе, виступаючи під час презентації Міжнародного богословського симпозіуму про покликання. Вона зауважила, що зміни не можуть бути продиктовані культурним тиском, але й не повинні виключати, що у питаннях, які спонукають до зміни, «існує покликання визволити віру від обтяження минулого».
Доповідачка нагадала, що однією з тем симпозіуму буде співвідношення між рукоположеним священством і загальним священством. Висвячені служителі, за її словами, є незамінними бо вони є хранителями життя в Бозі через таїнства Євхаристії та прощення гріхів, а Божий люд є хранителем життя в Бозі через будування Церкви через свідчення милосердя та плекання харизм. І між цими видами служіння існує тісний взаємозв’язок.
Інші теми симпозіуму
Професорка зазначила, що під час симпозіуму обговорюватимуться також такі теми як богослов’я покликання, питання целібату, що розглядатиметься в перспективі покликання та формування, та поняття сакральності у християнстві. Таким чином, як підкреслила вона на завершення, симпозіум допоможе зрозуміти, що криза ідентичності священика чи покликань не є кризою, яка стосується лише окремих осіб, але перетворення всієї Церкви як живого організму, оживленого Духом