2 січня – обов’язковий спомин Григорія з Назіанзу, покровителя поетів

Початкову освіту отримав удома, а згодом навчався в Кесарії Каппадокійській, Александрії й Афінах, де заприятелював зі святим Василієм Великим і зацікавився творами Орігена. Приблизно 360 року долучився до ченців у монастирі святого Василія. 361 року батько змусив його отримати свячення й допомагати в душпастирській роботі.

Григорій був доволі несміливий і прагнув самотнього життя, однак постійно мусив долати сором’язливість, аби захищати Церкву й чистоту віри. У часи, коли Церкву роздирали єресі, він разом із Василієм боровся за єдність та мир, висловлювався проти аріанських єпископів, писав теологічні листи. 371 року, попри опір Григорія, Василій поставив його єпископом Сасіми. Хоча Григорій і прийняв хіротонію, та залишився в Назіанзі підтримувати вірних після смерті батька. Ніколи не почувався добре на керівних посадах, тому раз на кілька років вирушав у пустелю.

381 року очолив Другий Вселенський Собор і отримав звання Патріарха Константинополя, що викликало сильний спротив єретиків. Вразливий до поділів, Григорій полишив служіння й повернувся в рідне місто, де аскетично жив, молячись і пишучи.

Залишив по собі багато проповідей, листів і поезії. Одним із небагатьох заслужив звання «Богослов». Захищав постанови Нікейського Собору про людську природу Христа через призму спасіння (за його словами, «чого Христос не прийняв, того й не відкупив»), скеровував вірних до єдності й любові, показував важливість і потребу молитви. Святі Григорій Богослов належить до великих східних Отців Церкви.

Зображають святого в єпископських шатах, інколи як поборника сатани (що символізує боротьбу з єресями). Атрибути – ангел, Євангеліє, паллій.

Покровитель ордену василіян, поетів.

Уклала Юлія Бойко