Є багато способів святкувати Великдень (особливо якщо йдеться про закінчення посту), сьогодні зосередьмося на одному з них: Церква провіщає Пасху, до всього додаючи «алілуя».
Алілуя – це старе слово, у якому поєднані два єврейські: halĕlû (заклик до прослави) і yah (коротка форма Господнього імені). Цього літургійного слова прослави дуже багато в останній третині книги Псалмів (наприклад, на початку псалма 106), видатної збірки піснеспівів Божого люду. У перекладах Біблії замість нього може бути вжито «хвалімо Господа», проте в Літургії Церкви, як і раніше, використовуємо саме це слово, не перекладаючи його.Чим же це слово особливе? Погляньмо, до чого ми вдаємося, аби замінити його під час Великого Посту. Перед Євангелієм замість «алілуя» співаємо: «Слава Тобі, Христе, Царю вічної слави». Тобто, припиняючи вживати «алілуя» у великопісний період, ми, однак, не відкидаємо сенсу – а просто його перекладаємо. І, немов компенсуючи щось, утрачене в перекладі, додаємо до імені Ісуса проголошення Його вічної слави. Отже, це не сенс, а саме звучання слова «алілуя» сповнене чогось надзвичайного.
«Алілуя» – це чисте й досконале слово. Чисте, бо його вимова якнайближча до простого видиху, відтіненого тільки одним делікатним приголосним звуком. І досконале, бо містить кожен голосний звук. Одразу може виникнути запитання щодо браку «о» – але погляньмо на грецьку книгу Одкровення святого Йоана, який, ідучи за перекладом Септуагінти, пише це слово як allēlouia. Пам’ятаючи, що в івриті слова пишуться без голосних, можна було б трактувати це як свідчення про оригінальну вимову, яка містить кожен голосний звук, усю повноту голосу.
«Алілуя» – це слово чисте й досконале. Воно містить чисте й досконале насіння всякої і кожної пісні. Це пісня, яку ми співаємо, коли всі слова та звуки мовкнуть перед вічною славою Ісуса Христа – Царя. Окрім книги Псалмів, у Біблії є ще кілька місць, де можна знайти це слово: це книги Товита й Одкровення. В обох із них «алілуя» – це пісня вічного Єрусалима. Пісня радості, літургія вічного Божого Міста. Ми часто співаємо «алілуя» у Великодній літургії, бо Христос відкрив нам ворота до вічного Єрусалима, до вічної прослави.
Пам’ятайте про це, коли співатимете «алілуя». Чистота й досконалість цього співу – як безсловесний стогін Господнього дихання в серцях Його люду. Коли ви приєднуєтеся до «алілуя» Церкви, ваші голоси стають малесенькою часточкою того хору, який чув святий Йоан у небесному Єрусалимі: «І чув я мов голос натовпу численного і мов голос вод багатьох і мов голос громів могутніх, що промовляли: "Алілуя!"» (Одкр 19, 6).
Брат Ісая Бейтер ОР, «Dominicana»
Схожі новини
Літургійний зошит
